Корпоративний блог КІНТО

Пошук

Архів записів

25 років без Моісея. Частина ХІ

31.10.2016 от

Чи обов’язкова накопичувальна пенсійна система, чи особові інвестиційні та пенсійні рахунки, чи «румунський» інвестиційний фонд – це все приклади інклюзивних економічних інститутів, які дозволять Україні створити вектор європейського (інклюзивного) розвитку. Їх комплексне впровадження забезпечить нам якісні зміни в усіх секторах діяльності, без жодних шокових терапій. Вони допоможуть нам отримати саме позитивне сприйняття реформ та нашого майбутнього в нашій країні.

Уявімо, що за помахом чарівної палички, інклюзивні інститути вже запрацювали. Минуло 2 роки і… ми бачимо, як кардинально змінилась корпоративна культура емітентів та їх транспарентність. Прибутки у корпоративному секторі збільшилися у рази, а капіталізація окремих емітентів вже зросла на порядки. Нова якість емітентів та зростання внутрішнього накопичувального інвестування стали каталізатором карколамного збільшення, як прямих, так і портфельних іноземних інвестицій. Обсяг ВВП вже подвоївся тільки за рахунок детінізації економіки та ревальвації гривні. Ми відчули нарешті перші позитивні зміни в нашому повсякденному житті, які ніяк не пов’язані з кон’юнктурою на український експорт. Капіталізація країни вже не є абстракцією для пересічного громадянина, так як перетворюється у сукупність індивідуальних капіталізацій.

Далі цікавіше. Минає 7 років і…ми бачимо, що внутрішні пенсійні накопичення дозволили вже остаточно зламати вкрай небезпечну тенденцію деградації економічної та особливо соціальної інфраструктури в країні. Для довгострокових «пенсійних» коштів залишається пріоритетним пошук найменш ризикованих інвестицій, до яких належать саме інфраструктурні проекти. Це дозволило вже проінвестувати сучасні технології в енергозбереженні та підвищенні комфортності житлового сектора, принципово змінити транспортну інфраструктуру великих міст, створити справжню індустрію утилізації, наситити медичні центри суперсучасним обладнанням. Виникла унікальна синергія – міста стали все більш зручними для вашого проживання і більш безпечними для здоров’я, а, в результаті, убезпечились та примножились ваші індивідуальні пенсійні накопичення.

Чарівні палички, на жаль, належать персонажам казковим. Тепер, вже без помаху чарівної палички, перенесемося у просторі. До Республіки Чилі. Ця країна є одним із найбільш вдалих прикладів впровадження накопичувальної пенсійної системи. Де на сьогоднішній день всі платні автомагістралі побудовані за пенсійні кошти. Кожен раз, коли автомобіліст сплачує дорогу, він бачить величезний надпис з нагадуванням, що він отримав можливість не тільки зручно переміститися у просторі, а й одночасно збільшити власні пенсійні накопичення. Це і є справжня інклюзивна пенсійна система.

Накопичувальне пенсійне інвестування є справді одним із великих надбань сучасної цивілізації. У кожного з нас з’являється можливість інвестувати у якість свого життя вже сьогодні, створюючи при цьому матеріальний фундамент для повноцінного життя у пенсійному віці.

Рубрики: Блоги | Коментарів немає » |

25 років без Моісея. Частина Х

24.10.2016 от

В попередній частині про таке: як екстрактивні інститути нівелюють значення фондового ринку, як для інвесторів, так і для емітентів; як включити населення до інвестування та змінити екстрактивне мислення емітентів.

Перед тим, як перейти до питань державного сектору економіки, я ще раз нагадаю Вам квінтесенцію таких понять, як інклюзивні та екстрактивні інститути. Інклюзивні – створюють передумови для стійкого економічного розвитку країни, та всілякої самореалізації її громадян. Екстрактивні – це застій, деградація та тотальна корупція на всіх щаблях влади (див. частина ІІ). Відповідно, у першому випадку, державний сектор економіки мінімізується і ставиться під контроль ринкових відносин та громадськості. У другому випадку, приватизація всіляко гальмується, чи проводиться на неконкурентних (корупційних) засадах під конкретного покупця.

Вже третій рік поспіль кожний новий уряд заявляє про грандіозні плани приватизації, які кожного разу не виконуються. Тобто, проблеми державного сегменту корпоративного сектора економіки тільки нарощуються. Де до таких загально-секторальних проблем, як непрозорість формування фінансових результатів та незадовільний стан корпоративного управління, додаються ще деякі специфічні. Перш за все, мова про високий рівень політизації процесів управління державними підприємствами і, відповідно, їх більш збиткову діяльність. В результаті – незадовільна оцінка потенційними інвесторами вартості підприємств, що пропонуються до приватизації. (Приклад з Одеським припортовим заводом).

Одним із найбільш успішних прикладів комплексної трансформації державного сегменту та корпоративного сектору в цілому є досвід Румунії.  2005-го року там було створено закритий інвестиційний фонд Fondul Proprietare. Активи фонду  були сформовані за рахунок 15-20% пакетів акцій державних корпорацій, переважно енергетичних та інфраструктурних.

Державний корпоративний сектор Румунії мав ті ж самі проблеми, що й ми маємо сьогодні – корупція, збитковість, непрозорість в управлінні, нездатність до розвитку. Передбачалось, що представники фонду ввійдуть до спостережних рад усіх корпорацій з їхнього портфелю та будуть там адаптовувати правила кодексу корпоративного управління ОЕСD (світова організація, що об’єднує найбільш успішні країни з інклюзивними інститутами). Таким чином, повинна була поліпшитись керованість підприємств, зростати їх доходність та капіталізація. Але тільки 2010-го року, коли в результаті міжнародного тендера  керуючим фондом став один із найбільших глобальних гравців Franklin Templeton Investment Management (обсяг активів під управлінням складає 850 млрд. доларів), ситуація з фондом почала динамічно розвиватися.

Саме завдяки зусиллям Templeton та підтримці міжнародних фінансових організацій парламент Румунії суттєво посилив захист прав портфельних інвесторів. Це дозволило значно підвищити серед іноземних інвесторів інтерес до Фонду, його активів та до інвестування в Румунію в цілому. За останні 5 років державні румунські компанії за участю Templeton провели 10 успішних IPO на загальну суму більш 1,5 млрд. доларів.

Fondul Proprietare став для Румунії ще одним інклюзивним інститутом. Він прискорив процес адаптації країни до вимог ЄС, капіталізував та зробив Бухарестську біржу однією із найпривабливіших в Центральній Європі, став успішним прикладом трансформації державного корпоративного сектору.

Запуск подібного Фонду в Україні дозволив би перенести всі наведені вище позитиви в нашу економіку, прискорив би процес розбудови в країні інклюзивних інститутів. Такі державні корпорації, як Нафтогаз, Укрзалізниця, Енергоатом, Ощадбанк, Укргазвидобування, морські та авіаційні порти, розподільчі енергокомпанії та інші, нарешті зможуть отримати корпоративне управління за міжнародними стандартами і відповідне підвищення їх прибутковості та інвестиційної привабливості. Нарешті, з’явиться можливість досить швидкого насичення фондового ринку якісними цінними паперами, що відповідають вимогам накопичувальної пенсійної системи та забезпечать дохідність пенсійних коштів.

Рубрики: Блоги | Коментарів немає » |

25 років без Моісея. Частина ІХ

20.10.2016 от

В попередній частині я вже звертав Вашу увагу до проблем емітентів на українському фондовому ринку. Вони були створені переважно в процесі масової приватизації, що обумовило непрозорість формування їх фінансових результатів та дуже обмежену кількість їх акцій у біржовому обороті. Це пояснюється тим, що:

По-перше, обіг акцій на біржах не залежав від волі емітентів. Вони могли навіть не знати, що їхні акції перебувають у біржовому обороті і, відповідно, ніяких інформаційних звітів від них біржі не отримували.

По-друге, постійне скорочення обсягу постприватизаційних цінних паперів у біржовому обороті через їх концентрацію у руках олігархічних груп та, відповідно, монополізацію ключових секторів економіки.

Ми бачимо зразковий приклад спотворення фондового ринку під впливом екстрактивних інститутів. Коли гірський потік, з каламутною приватизаційною водою, поступово перетворився у гниле болото. І згодом перестав бути цікавим, як для інвесторів, так і для емітентів.

Міжнародний досвід демонструє, що це біда. Але не трагедія. Впровадження інклюзивних інститутів дозволить швидко пробудити зацікавленість до виходу на український фондовий ринок, як нових емітентів, так і повернути постприватизаційних. Для цього треба захистити мажоритарних власників від рейдерських атак, міноритарних акціонерів – від перерозподілу прибутків на користь мажоритарних, та законодавчо простимулювати масове включення населення до процесів інвестиційного накопичення. Тобто, захистити права власності та створити рівні умови для інвестування.

Необхідно відмітити, що включення населення до інвестування можливе двома способами. Перше, шляхом політичного консенсусу інклюзивно налаштованих еліт, і друге, шляхом стимулювання інвестиційної самоорганізації. В першому випадку це впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи. В другому – організація умов для відкриття особових інвестиційних та пенсійних рахунків.

В кожній країні з інклюзивними інститутами ці питання обов’язково були вирішені. Щоправда, робилося це в різний спосіб. Так, наприклад, у США віддали перевагу добровільним формам – особовим пенсійним рахункам (IRA) та недержавним пенсійним фондам. Але у більшості країн існує як обов’язкова, так і добровільна форма організації пенсійних накопичень.

Треба підкреслити, що податкове стимулювання є ключовою ознакою всіх добровільних форм організації пенсійних накопичень. Так, у США для власників особових рахунків діє межа щорічного пільгового інвестиційного внеску в сумі 5,5 тисяч доларів, у Великій Британії – 15 тисяч фунтів, в Канаді – 5,5 тисяч канадських доларів, в Японії – 1 мільйон ієн.

Особливе значення приділяється такій формі податкового стимулювання в перехідних економіках, в процесі творення інклюзивних інститутів. Це дозволяє полегшити адаптаційні процеси запуску обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та швидше перелаштувати екстрактивно мислячих емітентів. Зробити більш привабливою для емітентів прозорість та передбачуваність і відповідно більшу капіталізованість. З більшими прибутками та більшими податками до бюджету. (Привіт Мінфіну)

Захист прав власності та рівні умови для економічної діяльності є базовими поняттями інклюзивності. Врешті-решт, коли ви чуєте, що хтось виступає проти єдиних тарифів, будьте пильними. Ці люди є адептами екстрактивності. Вони хочуть на популізмі дорватися до влади, щоб залізти до вашої кишені.

В наступній частині про таке: як трансформувати державний сектор економіки; про позитивний для нас досвід Румунії, як державні корпорації стають прибутковими та інвестиційно привабливими для пенсійних коштів.

Рубрики: Блоги | Коментарів немає » |

25 років без Моісея. Частина VІІI

17.10.2016 от

В попередній частині про таке: суспільство має вірити у силу самоорганізації; проблеми багатовекторності; системна інтоксикація російськими екстрактивними інститутами; пам’ятник від вдячних українців

Стійкий економічний розвиток можливий тільки в умовах постійних творчих деструкцій, постійних інноваційних змін відповідних інститутів. Одним з прикладів найбільш глобальної творчої деструкції за останні півсторіччя є пенсійна реформа в країнах з інклюзивною моделлю організації суспільства. Реформа, яка змінила парадигму соціального забезпечення, запровадивши накопичувальне пенсійне страхування.

Глобальні пенсійні активи вже перевищили 35 трлн. доларів, а в таких країнах, як США (121%), Велика Британія (112%), Австралія (120%), Нідерланди (184%) та Швейцарія (119%), пенсійні накопичення перевищують відповідні ВВП. Статистика свідчить, що час дискусій та пошуку альтернатив вже давно завершився серед розвинутих країн. Але, слід підкреслити, що навіть для країн зі сталими інклюзивними інститутами запровадження накопичувальної пенсійної системи приводило до значних напружень політичних інститутів та турбулентності серед правлячих еліт. А в таких країнах як Німеччина (13% пенсійних активів до ВВП) чи Франція (6%), які дещо затрималися з початком реформ, досі трапляються час від часу масштабні пенсійні страйки.

Ще значно складніше проходять процеси трансформації пенсійних систем у постсоціалістичних країнах, де необхідна більш глибока деструкція також й економічних інститутів.

Накопичувальна пенсійна система може ефективно діяти тільки в умовах повної інклюзивності інститутів. Тому, в постсоціалістичних країнах вона обов’язково стає криголамом екстрактивних відношень. Вона може убезпечити економічне майбутнє десятків мільйонів людей тільки за умов верховенства права та захисту прав власності, деолігахізації та демонополізації, заохочення до інвестування в нові технології та знання. За умов централізованої, але у плюралістичний спосіб організованої влади.

Впровадження пенсійної реформи в Україні дозволить поетапно розібрати всі економічні завали, створені діяльністю екстрактивних інститутів. Відновити фондовий ринок та наситити його якісними цінними паперами, поліпшити стан корпоративного управління у держаному та приватному секторах, забезпечити прозорість формування фінансових результатів підприємств та елімінувати можливості їх фіктивної збитковості. Це дозволить зменшити корупцію та збільшити податкові платежі з корпорацій.

Підвищення рівня капіталізації країни та її інвестиційної привабливості перестане бути абстракцією для більшості наших співгромадян. Економічні успіхи країни стануть запорукою високого рівня їх пенсійного забезпечення та їх громадянської позиції, творення якісно вищого рівня суспільної довіри.

Вкладники у накопичувальну пенсійну систему перетворяться в критичну більшість громадян, які не тільки підштовхнуть країну до остаточного переходу до інклюзивних інститутів, але й стануть запобіжником від можливих спроб сповзання до екстрактивності в майбутньому. Нарешті, критична маса населення перетвориться у критичну масу громадян.

Треба відзначити, що олігархічні та всі популістичні політичні проекти явно не захоплені від таких перспектив. Їх задача полягає в нейтралізації та дискредитації реформаторських зусиль. Таким чином, вони сподіваються зберегти систему інститутів у сталому, вигідному для них стані.

Основними аргументами з боку прибічників екстрактивних інститутів є наступне: параметри фондового ринку не відповідають вимогам накопичувальних пенсійних програм, нема якісних емітентів, їх баланси не прозорі і, відповідно, пропонують спочатку виправити вказані недоліки, і тільки потім запускати систему. Вони при цьому не хочуть помічати, що вказаний перелік дійсних проблем має всі ознаки «родових плям» екстрактивних інститутів. Тобто, пропонується результати екстрактивної діяльності виправити екстрактивними методами та перейти до інклюзивності. Виглядає все це досить кумедно, хоча вони говорять про це з дуже серйозними обличчями та з глибоким переконання в очах.

В наступній частині про таке: як екстрактивні інститути нівелюють значення фондового ринку, як для інвесторів, так і для емітентів; як включити населення до інвестування та змінити екстрактивну філософію емітентів.

Рубрики: Блоги | Коментарів немає » |

25 років без Моісея. Частина VІI

10.10.2016 от

В попередній частині про таке: чому економічна велич Венеції залишилась у минулому; передумови успішності переходу до інклюзивності; як цифрова революція збільшує трансформаційний потенціал України.

У російському експертному середовищі є досить популярною думка про необхідність підтримки довготривалого збройного конфлікту на території Донбасу. Це дозволить, на їх думку, фінансово виснажити Україну, дестабілізувати бюджетно-грошову систему та надовго закрити питання проведення реформ. Врешті-решт знову нав’язати нам владу, згодну на васальні відносини з Москвою, якій успішна Україна категорично протипоказана.

Так, збройний конфлікт приніс багато горя і страждань, людські втрати та матеріальні збитки, зубожіння незахищених верств населення та поневіряння переселенців. Але, всупереч сподіванням росіян, “Донбаський гамбіт” не тільки не послабив, а навпаки, підсилив нашу потенційну спроможність до реформ.

По-перше, суспільство отримало наочне підтвердження сили самоорганізації та значення громадських організацій у будь-яких  сферах, навіть в таких  специфічних, як обороноздатність країни.

По-друге, збройна агресія нівелірувала можливості владної верхівки користуватися так званою багатовекторністю. Західні країни та міжнародні фінансові організації допомагають нам перенести військово-економічну скруту за умов проведення системних реформ по впровадженню саме інклюзивних інститутів. Навіть у випадку неймовірно сприятливої експортної кон’юктури, нинішня влада не зможе повторити досвід попередників по згортанню реформ. Щоденні втрати ЗСУ нагадують їм та всім нам, що без зовнішньої допомоги ми ворога не подолаємо.

По-третє, звуження економічних зв’язків з Росією, без сумніву, суттєво вплинуло на падіння валового продукту та девальвацію гривні, зростання безробіття та соціальної напруги (особливо в східних регіонах). Але, в той же час, дозволило нам мінімізувати системну інтоксикацію наших олігархів та політичних діячів російськими екстрактивними інститутами. Згадаємо тільки багаторічні корупційні скандали з “дешевим” російським газом або 15-мільярдний кредит Януковичу.

Тобто, за допомогою нашого “брата”, ми ще більше наблизились до побудови інклюзивних інститутів. Але чому тоді фондові індекси залишаються на ганебно низькому рівні і не реагують на очікування позитивних змін? Мабуть, інвестори вже стомилися від українських фальшстартів і вирішили все ж таки дочекатися ознак реальних зрушень в корпоративному та державному секторах. А може, чекають, коли нарешті в центрі Києва з’явиться пам’ятник Путіну та Януковичу від вдячних українців. Двом персонажам, які об’єднали  Україну до боротьби з екстрактивним минулим, стали каталізатором творчої деструкції практично всіх сфер нашого життя.

В наступній частині про таке: накопичувальна пенсійна система як найбільш комплексна творча деструкція; як твориться суспільна довіра; чого остерігаються олігархи та популісти.

Рубрики: Блоги | Коментарів немає » |

« Раніше