Український просвітитель-гуманіст, мандруючий філософ Григорій Сковорода підсумував колись своє життя словами: «Світ ловив мене – та не впіймав».
Що насправді мав на увазі наш мудрий співвітчизник, промовляючи цю фразу, — дискусії точаться досі.
Але якби Григорій Саввич жив сьогодні і робив би накопичення для власного пенсійного забезпечення, то, справді, в нього було б ще більше підстав стверджувати, що він, як той казковий Колобок, потирає від задоволення ручками: і від бабусі пішов, і від дідуся втік, крутить усім дулі, бо нікому нічого не винен.
В двох попередніх блогах я розповідав про нашарування проблем у солідарній пенсійній системі, про необхідність введення державної накопичувальної системи.
|
Коротка довідка Ніхто зараз точно не скаже, скільки в Україні залишилося громадян. Говорять, 46 мільйонів. Пенсіонерів з них – 13,7 мільйонів. Середня пенсія (дані на червень місяць) складає 980 гривень на місяць. Грошей для задоволення навіть сьогоднішніх пенсійних потреб в держави не вистачає. Населення старіє. Пенсіонери потихеньку «їдять» працюючих. |
Тож, нарешті, поговоримо про недержавні (власні, незалежні) пенсійні накопичування. Якщо наочно змалювати весь масив пенсійних можливостей, що успішно працюють у більшості розвинених країн світу, то виглядатиме це так:
|
Перший рівень Солідарна пенсійна система Державна обов’язкова система соціальної безпеки громадян Джерело – податки, збори |
Другий рівень Накопичувальна система Обов’язкові індивідуальні персоніфіковані пенсійні накопичення працюючих. Джерело – обов’язкові внески роботодавців |
Третій рівень Система добровільних персоніфікованих пенсійних накопичень Джерело – корпоративні та приватні внески, часто пільгові. |
Говорячи мовою формул, якщо соціалізм, це «радянська влада плюс електрифікація всієї країни», то третій рівень пенсійної системи — це «ваша фантазія плюс наявний ресурс».
Фантазія – річ необмежена, але, в усякому разі, вона буде відштовхуватися від нормального бажання не стати в старості жебраком, не висіти на шиї в молодших родичів, не відчувати себе обмеженим у пересуванні та реалізації бажань.
Тобто продовжити свою якщо не молодість, то зрілість за рахунок повної свободи та незалежності в діях. Мета стратегічна: світ ні в якому разі не повинен спіймати!
Як досягти цієї мети?
Перш за все, подбати заздалегідь, тобто змолоду. По-друге, обрати для цього свій дао.
Дао N1 – придбати одну, дві, три квартири і, відійшовши від справ, здавати їх, гарантовано маючи щомісячний прибуток. Звісно, цей шлях має право на існування. Тільки наскільки він є гарантованим? Квартири дешевшають, в них періодично слід робити ремонт, шукати орендарів, залежати від порядності останніх та їхньої здатності не псувати цей ремонт… Іншими словами, справою треба займатися, маючи неабияку ділову жилку. А якщо відпустити її, то, виходячи з недосконалості нашого законодавства, ймовірно залишитися навіть без свого кровного…
Дао N2 – вкладати вільні кошти в заводи, газети, пароплави. Непоганий спосіб, якщо коштів, справді, чимало, і ваші внески в акції зазначених емітентів є цікавими інвестиціями. Недоліки схожі з тими, про які зазначалося в попередньому пункті: чергова криза може з’їсти неконтрольовану інвестицію; контролювати – означає тримати руку на пульсі, перевкладати, диверсифікувати… Для спокійної старості заняття не з омріяних, але слушне для тих, хто прагне старості буремної, ризикованої. Таке також трапляється, хоча й нечасто.
Дао N3 – обмежитися інвестуванням у малий бізнес: крамниця, майстерня, автомийка. Проблеми все ті ж: одного дня здоров’я не дозволить вийти на роботу. Бізнес занепаде, наймані менеджери непомітно обберуть старого і зникнуть…
Дао N4 – народжувати протягом життя дітей без ліку, сподіваючись на те, що ті в старості будуть утримувати. Спосіб перевірений: так робили в старовину. З цього приводу є різні історії.
- Можна згадати культурне надбання народів Крайньої Півночі, де немічних батьків «вдячні» дітки пакували на човни і відправляли у вільне плавання до крижаного моря помирати. Це було нормально – кожен «пенсіонер» знав, що на нього чекає така доля.
- Слов’янська культурна традиція більш гуманна. Хороші, чемні, виховані діти – це щастя для престарілих батьків. Яким чином виховували таких? По-різному, як відомо. Наприклад, кадри із старої кінострічки «Нахальонок»: дід шмагає онука, той пищить: «От станеш ти, діду, старий, випадуть у тебе всі зуби, я тобі хліб жувати не буду!». Страшна помста ображеної малечі!.. А якщо серйозно, то, на жаль, нерідко трапляється, що у великих сім’ях діти недоотримують уваги, тепла, а відтак, і виховання. Почасти, недоотримують навіть теплого одягу та харчів.
Причинно-наслідкові зв’язки в головах підростаючого покоління загадкові та до кінця не досліджені. Діти, бува, виростають і виганяють своїх батьків на вулицю, зживають старих зі світу, або ж хворіють, потрапляють до місць позбавлення волі тощо. Вірогідно? Так. Але всі сподіваються на краще. Іншими словами, «дитяча інвестиція» не менш ризикована, ніж ті, про які йшлося вище. Але вона добра, глибоко емоційна, сповнена тихої радості, принаймні в рідкі хвилини, коли діти сумирно сплять у своїх колисках. А головне – перевірена віками.
Дао N5 – метод накопичення коштів на банківських рахунках. Не буду багато про нього говорити з огляду на сьогоднішню банківську кризу. Тим більше, що зосередження коштів лише в одному сегменті (наприклад, в банківській сфері) є просто недбалістю і марнотратством. Необхідна диверсифікація накопичень, звичайно, якщо вкладник володіє необхідним набором знань для планування таких дій.
Всі згадані види забезпечення старості (крім дитячої теми) мають спільну рису — необхідно накопичити значний капітал. Вихід на пенсію перетворює власника такого капіталу на своєрідного рант’є. Статистика свідчить, що це можуть собі дозволити лише 3-5% активного населення.
Міжнародний досвід вже декілька десятиліть свідчить, що найбільш зручним та універсальним способом добровільного пенсійного забезпечення є недержавні пенсійні фонди. Особливо це стосується середнього класу суспільства, який досягає достатньо високого рівня споживання, та не хотів би цей рівень втрачати з виходом на пенсію. Так, я вже чув закиди, що добровільна пенсія стосується 20% населення. Згоден, на сьогодні це реальні параметри середнього класу в Україні. Але якщо ми не будемо створювати різноманітні змістовні «продукти» для представників класу, що народжується, цей клас приречений на те, щоб так і залишитися недорозвиненим.
Детальніше про те, як охопити добровільним пенсійним забезпеченням усе активне населення, я зупинюся в своєму наступному блозі. Ідея полягає в зміні філософії наших співгромадян, і отже, як наслідок, всього суспільного світогляду.
Якщо по досягненні тридцяти або сорока років українець
· почне думати про майбутню безбідну старість;
· образно кажучи, відмовить собі в одній чашці кави на день;
· проінвестує заощаджені кошти в майбутню старість;
· буде впевнений, що завдяки цьому його життя за двадцять, тридцять, сорок років буде суттєво відрізнятися на краще від життя батьків, дідусів, бабусь…
Тоді ми перетворимося на націю колобків, яких не зможе з’їсти ніяка лисиця.
«Тааак! Тепер я – пиріжок із м’ясом», — подумав Колобок, обглодуючи кісточки Лисиці…
17.09.2009 в 16:16
скинул ссылку на блог друзьям. Нам по 30 лет. Что тут началось!!!!!
Гады, наши деньги хотят украсть, ничего не производят! все страховые, банки и эти финансовые-бандиты. Это люди с высшим образованием. (Сами кстати в банке кредиты берут)). Представляю, что скажут например ребята-заводчане, когда им предложат от чашки пива в день отказаться….. менят мировоззрение наше надо под гипнозом )))
20.09.2009 в 20:01
Дмитро, так живет весь нормальный мир.
Кто хочет украсть ваши деньги?
Я например, работаю в банке и знаю что никто их не укого не ворует (есть конечно отдельные как и во всех сверах нечесные).
Есть услуг, есть тот кто ее можеть дать и тот кому она нужна.
Если Вы по своей неграмотности ими не пользуеесь, то это Ваша беда. Случаи с отдельными банками — это тоже неграмотность (ловитесь на нереально высокие %%, потом не имеете ничего).
20.09.2009 в 20:03
Также можно обозвать рабочих ребят бандитами, только потому, что где-то некий рабочий после выпивки грабанул киоск…
21.09.2009 в 09:24
Я за то, чтобы обеспечивать старость своими руками.
Я за такую систему, как негосударственные пенсионные фонды.
Но! Я также за то, чтобы все, кто решается на такой шаг как тридцатилетняя и более длянная инвестиция в негосударственный пенсионный фонд владели всей информацией, принимали полностью осознанный выбор.
Самые главные моменты для осознания:
1) НПФ как и паевые фонды падают во время кризисов. На сколько падают — можете посмотреть статистику в КИНТО. И не дай Бог вам выходить на пенсию во время крижиса или в ближайшее время после него — на обеспеченную пенсию очень может не хватить (хотя от голода не умрете, но денег сохранить допенсионный уровень жизни не хватит).
2)Делая много лет подряд вклады в НПФ вы притворяетесь сами себе творцами своей судьбы, на самом деле бежите от ответственности за свои деньги — и полностью её доверяете управляющим фондам.
Это не плохо, но это надо осознавать, не жить иллюзиями и быть готовыми заплатить за это: риском, деньгами и будущим.
21.09.2009 в 20:07
Творцы своей судьбы платят еще большим риском, деньгами и будущим, чем те, которые «живут иллюзиями». Творцов где-то процента 2 всего среди людей. Они умные. Еще процентов 5 — это те, которые быстренько копируют действия умных. Это — храбрые.
А всем остальным вполне хватает думать, что они — творцы своей судьбы. И не лишайте их этой иллюзии. 🙂
Это если у них хватает храбрости создавать НПФ и кому-то доверять свои деньги. Хотя, в идеале, пенсионный фонд должен бы гарантировать какой-то доход. Хотя бы совсем мизерный. Человек ведь все равно состарится. Придет кризис или нет.
22.09.2009 в 08:19
Согласен с написанным выше. Даже бизнесом рискуют заниматься очень не многие…
мой посыл был направлен на то, чтобы люди принимали осознанный выбор и не обольщались — никаких гарантий беззаботной, а тем более обеспеченной старости НПФ не даст. Собственно, как и взаимные фонды, т.н. ИСИ.
Все эти формы — способ найти кого-то, кто возьмёт ответственность за ваши деньги, ответсвенность на много лет вперёд.
Это не лотерея (шансы выиграть на сотни порядков выше), но и не гарантированное будущее.
С другой стороны, если вы не чувствуете сил решать свою судьбу своими действиями, НПФ — это хоть какой-то выход.
Если ничего не делать — то всё будет как сейчас…
Да и инвестиционный бизнес с экономикой выиграют: появятся очень длинные деньги, предприятия получат ресурс для развития на десятилетия и т.п.
29.09.2009 в 20:55
big one,
согласна с Вами.
Кстати, для меня, как пример, это и есть выход.
10.10.2009 в 17:36
Я так долго ждал этой темы и так бездарно пропустил ее начало. Спасибо вам огромное хотя бы за то, что появился хоть какой-то ресурс где можно обсуждать очень непонятную, а потому и непопулярную тему пенсии.
Пенсионная реформа. Мне кажется что важность этой самой государственной реформы – очередной миф, который пичкают наших сограждан СМИ. Давайте разбираться – что именно может принести нам пенсионная реформа.
Первое. Повышение возраста выхода на пенсию? Да. Архиважная штука. Особенно в руках политиков. Настолько сладкая, что о такой только мечтать можно. Оранжевые сказали нужно повышать? Значит голубые будут «защищать» народ от их неотъемлего права на заслуженный отдых. Голубые скажут повышать? Оранжевые найдут аргументы для доказательства всей «нечеловечности» подобного законопроекта. Причем абсолютно не важно где правда. Главное – проценты рейтингов у Шустера.
Второе – введение трехуровневой системы пенсии. Новизна, как я понимаю, заключается именно во второй ступени, поскольку первая и третья де-факто уже присутствуют на рынке. Так вот касательно второй ступени – я уже так и вижу наших «защитников» интересов народа, брызжущих аргументами относительно обременения работодателя дополнительным налогом в виде отчислений на личные пенсионные счета. Я так и вижу оппозицию, рассказывающую о том, что предпринимателя загнали в условия, по которым он вынужден уходить в тень. И т.д. Поле для популизма – обширнейшее. Плюс к этому всему я даже вижу парочку коррупционных скандалов и публичных разоблачений в нецелевом использовании средств фонда.
Вывод: можете считать меня законченным колобком, но единственное действие государства, которое я посчитал бы действительно полезным для общества – это популяризация самой идеи о том, что на пенсии не обязательно влачить существование, гуляя с внуками по детским площадкам в заношенном плащике. Можно очень даже обеспечить себе достойную жизнь с массой впечатлений и плодотворным использованием свободного времени. При этом все это можно сделать своими собственными руками и не ждать помощи извне. Путем экономии на чашке кофе\пачке сигарет\пятничном пиве, путем более целевого использования заработанных денег сейчас, путем выбрасывания «гламура» из своей головы – способов масса. Рекламная кампания с задействованием различных медиаканалов по популяризации идеи будет стоить где-то 3-5 млн. долл. в год. Много? Мне кажется, что в рамках государства – сущие копейки. Да только вот незадача – не сделает такого никто. По банальной причине – а зачем? Это не принесет политику ни личного достатка, ни баллов в рейтинге. Зачем популяризировать идею, в результате которой все деньги поплывут в банки, лайфовые страховые компании и НПФы? Что от этого лично президенту, премьеру или госчиновникам? Ну разве что только выиграют депутаты — собственники вышеозначенных заведений. А что же собственники – недепутаты? Они не хотят выигрывать? Что стоит, например, объединится в какую-нибудь очередную коалицию (федерацию, лигу и т.п.) заинтересованным ИК, СК и банкам с одной единственной целью: сброситься деньгами и провести за свой счет рекламную кампанию, цель которой – популяризировать саму идею, без привязки к брендам? Ведь идея то здравая, и человек думающий способен сам в ней разобраться без комментирования политиками.