Корпоративний блог КІНТО

Читайте початок казки в попередніх постах:

 

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина перша.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина друга.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина третя.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина четверта.

Сцена дев’ята.

Колобок, Заєць, Дід з Бабою і Кіт сидять на ганку та апетитно наминають вареники з вишнями. Пригріває сонечко, в траві гудуть коники, на лужку раз-у-раз низьким басом мукає корівка.

Раптом з-за пригірка з’являється вайлувата постать з мохнатим черевцем і золотим ланцюгом на шиї. Ведмідь суне в бік хати. Дід кидається до схованки, де лежить берданка. Баба хапає деркача і направляє його на непроханого гостя.

Ведмідь. Та шо ви оце наче вертухаї на зоні! Та здались мені ваші вареники, - ковтає слину Ведмідь.

– В мене до Колобка є нєдєцкій базар.

Колобок. Вітаю вас, пане Ведмідь, - Колобок намагається затулити собою стареньких.

Ведмідь. Я тут у президенти іду, модна зараз тєма. Ну, мені треба штаб створити. Потрібен командир штабу. Я прийшов тебе фалувати. Підеш?

Колобок. То велика честь для мене, пане вельможний Ведмідь. Я готовий одразу запропонувати вам стратегію просування.

Ведмідь. Шо-шо? А ну кажи нормальною мовою!

Колобок. Я можу запропонувати вам план, за яким до вас піде максимум електорату. 

Ведмідь. І який це план?

Колобок. А от який, – Колобок набирає в груди більше повітря.

– Терміново запускаємо другий рівень пенсійної реформи і створюємо державний накопичувальний пенсійний фонд. Про недержавні я вам раніше розповідав… А тут – державний!

Ведмідь. І що це дасть? Мені тут порадили обіцяти нові робочі місця, говорити про підйом реального сектору економіки…

Колобок. Чудово, пане Ведмідь! – Колобок підстрибує від задоволення.

– Моя реальна пропозиція не йде врозріз з порадами ваших політтехнологів. Швидше навпаки. Саме завдяки коштам нового пенсійного фонду у вас з’явиться можливість реалізувати усе те, що ви наобіцяєте. І шахти нові побудуєте, і заводи відновите, і сільське господарство потрошку піднімете.

Кошти фонду – це ж надзвичайно потужний довгостроковий інвестиційний ресурс!

Ведмідь. Ну і коли буде результат від твого ресурсу?

Колобок. Зовсім скоро, пане Ведмідь, років за десять.

Ведмідь. Ти що, колобокий, з дуба впав? – Ведмідь робить спробу копнути Колобка, але вчасно помічає наставлену Дідом берданку.

– Мені все треба зараз і великими купюрами! Інакше я Лисицю на виборах не переграю! Тьху на вас, галушкоїди мордасті…

Обурений Ведмідь іде в бік лісу.

Сцена десята.

Баба виносить нову миску з варениками. Дід ховає берданку. Всі, вільно зітхнувши, повертаються до ідилічного поїдання смакоти.

Раптом Заєць і Кіт, тремтячи і підвиваючи від переляку, кидаються під лавку. У Колобка вареник стає поперек горла. В бік хати суне Вовк. Побачивши Діда з берданкою, він починає розмахувати краваткою від Brioni наче білим капітулянтським прапором.

Вовк. Не стріляйте, не стріляйте! Я до Колобка!

Колобок викочується назустріч Вовку.

Колобок. Вітаю, пане Вовк! Якщо ви з миром, то ніхто й не стрілятиме.

Вовк підходить ближче.

Вовк. Та з миром я, з миром. Мені потрібно на вибори створити потужну економічну програму. Шукаю головного консультанта. Згадав про твій талант і прийшов. Підеш до мене?

Колобок. Велика честь, пане Вовк. І дуже цікава для мене пропозиція. Я от щойно пану Ведмедю говорив…

Вовк. Ти що, вже на конкурента працюєш?

Колобок. Та ні, ми не домовилися. Він не розуміє переваг моєї стратегії.

Вовк. А ну давай, розповідай, - Вовк присів біля миски з варениками і почав колупатися телефоном Vertu в зубах.

Колобок. Моя ідея, пане Вовк, підняти рівень життя в нашому лісі, запровадивши в ньому другий рівень пенсійної реформи.

Це означає, що паралельно з солідарною пенсійною системою почне діяти державний накопичувальний пенсійний фонд.

За нинішніх сорокарічних почнуть уже сьогодні сплачувати в цей фонд внески, аби через двадцять років вони отримували пенсію, гідну заморських лісів. І навантаження на скарбницю, за рахунок цього, буде значно зменшуватися.

Та, найголовніше, в керманичів лісу з’явиться дуже вагомий інвестиційний ресурс, який можна використати і для будівництва  доріг, і для…

Вовк. Це креативно, Колобок! – Вовк непомітно кладе один вареник до рота. – Я саме обіцяю всім життя в красивих містах, селах, пристойні аеропорти, дороги і взагалі тисну на те, що нам час мати розвинену інфраструктуру. І піпл хаває! Тобто електорат погоджується. А це голоси, які не треба купувати – вони на шару проголосують, розумієш? На ша-ру, просто за обіцянки!  

Колобок. Ну…

Вовк. Ніяких ну! Кажи мені, скільки часу треба, аби цей ресурс, про який ти патякаєш, створив реальну можливість усе це побудувати?

Колобок. Років десять-п’ятнадцять, пане Вовк.

Вовк. Що??? Ти що, знущаєшся? На той момент мій президентський термін закінчиться, мене ніхто вдруге не переобере! Я піду на президентський заслужений  відпочинок і весь цей ресурс залишу якомусь новому телепню? Ти що? Та ти точно на Ведмедя працюєш!

Вовк загрозливо підкидає лапу, аби схопити Колобка, той відстрибує. Дід робить попереджувальний постріл у повітря з берданки. Вовк, підібгавши хвоста і плутаючись у краватці від Brioni, тікає.

Сцена одинадцята.

Всі мовчки їдять вареники. Дід розбирає берданку, змащує її маслом.   

Раптом Бабуся сплескує руками і затуляє обличчя:

Бабуся. Ой лишенько! Вона! Брехунка ця солодкоголоса, що кривдила нашого Колобка!

На горизонті з’являється елегантний силует Лисиці.

Бабуся чимдуж біжить до хати і повертається з качалкою в руках. Дід по-солдатськи швидко готує берданку до бою.

Лисиця підходить ближче, тримає в руках пачку захисних масок від пандемії та аксолінову мазь.

Лисиця. Дорогі мої виборці! Я принесла вам подарунок!

Бабуся. Нікому не треба твої подарунки! – Бабуся загрозливо піднімає вгору качалку. Але Зайчик з Котом непомітно забирають з лап Лисиці аксолінову мазь та починають активно нею вимазуватися.

Лисиця. І взагалі, - Лисиця задирає догори носа, - Мені потрібні не ви, а ваш Колобок. Чуєш, ти, круглий розумник! Придумай мені таку схему, щоби був повний і остаточний прорив! Щоб усі в народі назавжди засвоїли, що я – краща. Або придумай, як їх усіх треба примусити в це повірити.

Колобок. А на чому, пані Лисиця, ви будуєте свою передвиборчу платформу? – Колобок трохи ніяковіє.

– Про що говорите мешканцям лісу?

Лисиця. Та… – Лисиця тицяє в Колобка французьким манікюром, який так пасує до її перлів.

– Говорити можна, про що хочеш. Я від своїх слів можу відмовитися завжди. Ти що, забув, що я Принцеса Лісу!

Колобок. Тоді давайте конкретно займемося пенсіями, це всіх завжди дуже турбує.

Лисиця. Чудовенько! Дебати про пенсії – це моя улюблена справа!

Колобок. Ну…з точки зору політтехнологій… - Колобок чухається потилицею об вимазаного маззю Кота.

– Ви запропонуєте створити державний пенсійний накопичувальний фонд. Пообіцяєте зробити це, як тільки станете Королевою.

До фонду почнуть надходити вклади для сорокарічних. Таким чином ви розвантажите нині існуючий пенсійний фонд, ефективно почнете боротися з інфляцією, вам не доведеться запускати друкарський верстат, аби наклепати грошей, що вічно треба платити пенсіонерам.

Фонд почне збільшуватися в розмірах щороку. Його кошти ви проінвестуєте у вигідні проекти, спрямовані на розвиток господарства лісу…

Лисиця. Чекай, завдяки цьому фонду я зможу збільшити пенсії вже через місяць?

Колобок. Звичайно, ні.

Лисиця. А через два місяці?

Колобок. Також ні.

Лисиця. Ну а хоча б у найближчому випуску «Свободи лісу» я зможу про збільшення пенсій говорити?

Колобок. Говорити ви зможете, навіть слід говорити про це щодня. Але реальне збільшення пенсій настане років за двадцять, коли сьогоднішні сорокарічні вийдуть на пенсію.

Лисиця. Ах ти хлєбс безпородний! Я тобі дам – двадцять років! Я Королевою маю стати зараз! – хижо посунулася на Колобка Руда.

Поруч з’являються ще дві персонажі – Вовк і Ведмідь, які з піднятими вгору кулаками йдуть на Колобка та всю його компанію.

Дід. Не віддамо Колобка цим звірям! – Дід кидається в атаку з берданкою напоготові.

Бабка швидко біжить до клуні. Через відчинені дверцята клуні надвір хутко вилітають, котяться сотні, або навіть тисячі колобків. Вони швидко заповнюють весь простір хати, подвір’я перетворюється на живе колобочне море.

Бабуся. Ось, - гордо промовляє Бабка, - ночей не досипала, пекла тобі групу підтримки!

Колобки котяться назустріч Ведмедю, Вовку і Лисиці, скандуючи: «Ми – нація колобків! Ми – нація колобків!», «Геть з нашого двору!», «Ганьба кар’єристам і брехунам!».

Трійця зупиняється, розвертається і починає тікати. Здобна колобочна маса, войовничо вигукуючи, лине за ними.

Сцена дванадцята.

На пригорку стоїть величезний бігборд, з якого усміхається Колобок. Внизу підпис: «Колобок – наш Президент!», а ще нижче: «Нація колобків починає і виграє!».

В хаті Баби і Діда працює передвиборчий штаб. Зайчик друкує листівки на портативному друкарському верстаті, Кіт на швейній машинці строчить якісь агітаційні прапори, Дід готується стати міністром оборони, а тому вивчає нову модель станкового кулемета. Бабка порається біля печі, виймаючи звідти все нових і нових рум’яних колобків. Вона складає їх один на одного у велику діжку. На діжці великими буквами написано: «Електорат». До виборів залишається зовсім мало часу.

І старим часам настає…

Повний кінець.