Корпоративний блог КІНТО

(Казка для дорослих. Продовження. Попередні частини 30.03, 8.04, 14.04, 30.04)

Квартира Льоні Голубка.

Вечір. Набундючений Філя сидить на підвіконні. Льоня п’є чай. На столі перед ним лежить газета з оголошеннями про продаж нерухомості та книжка «Як стати інвестором».

Ф і л я. Чому не дочекався мене?

Л ь о н я. Звідки я знав, куди ти подівся. Я взагалі на ранок вже думав, що ти – це примара у вигляді птаха, що розпатякує про відьом та інвестиції.

Ф і л я. Сови вдень сплять. А я не просто спав. Я думав, як тобі найбільш оптимально вкласти свій мільйон.

Л ь о н я. Без тебе придумано (трясе в повітрі газетою з оголошеннями).

Ф і л я. Знаю я про твої походеньки.

Л ь о н я. Звідки?

Ф і л я. Вмію бачити крізь простір і час, а також читати думки.

Л ь о н я. Ну, тоді розкажи мені, скільки прибутків принесуть мені інвестиції в нерухомість?

Ф і л я. Змушений засмутити. Твої необачні дії призвели до помилок. Якщо їх вчасно не виправити, станеться непоправне. Ти можеш втратити все, що планував вкласти.

Л ь о н я (суворо). Поясни.

Ф і л я. Добре. Ось перша адреса, за якою ти пішов (Філя натискає крилом пульт телевізора, і Льоня бачить на екрані нещодавні події). Охайний будинок, чемний господар. Він розповів, що йому терміново потрібні гроші, а тому ціна на квартиру низька? Запам’ятай: з дешевої рибки виходить дуже погана юшка. Ти довідався хоч щось про господаря? Ти поговорив з сусідами, двірником? Ні. Насправді, ти вже приблизно п’ятидесятий покупець. Дивись уважно.

Льоня дивиться на екран і бачить себе біля будинку першого продавця. До нього підходить чоловік середніх років і розповідає, що в квартирі чемного господаря колись було розбито велику колбу з ртуттю. Виклик санслужб та ремонт ніяких результатів не дали, отрута продовжує випаровуватись. Жити в такому помешканні небезпечно – через рік можна опинитися на цвинтарі.

Л ь о н я (обурено). Він не сказав про ртуть!

Ф і л я. Ні, брехня. Розраховано на те, що в день укладання угоди ти дізнаєшся про ртуть начебто від випадкового сусіда і сам відмовишся від купівлі. Тоді твій завдаток пропаде.

Л ь о н я. Але тепер я знаю правду. І не буду відмовлятися.

Ф і л я (зітхає). Шахраї ніколи не випускають з рук того, що видурили з клієнта. Тим більше, за зрив угоди з вини господаря житла останній має заплатити тобі завдаток у подвійному розмірі. Тепер ти почнеш регулярно навідуватись до господаря, і тоді шахрай просто зникне. Та й ти…навіть не взяв з нього розписки!

Л ь о н я. Так, він здався мені таким порядним…

Ф і л я. Повернемося до твоїх інших спроб стати інвестором у нерухомість.

Л ь о н я. Дідусь на інвалідному візочку?

Ф і л я. Цей дідусь – двоюрідний брат Великого Магістра, головного мольфара, який володіє всіма ворожбитськими техніками. Дідусь «обслуговує» з десяток квартир. Його показують покупцям замість інших дідусів - немічних, непрактичних, таких, що проживають на житлоплощах своїх нечесних родичів. Ті старенькі вже у маразмі і навряд чи навіть змогли б з тобою зв’язно поговорити. Ось дивись.

Льоня знову бачить «репортаж» про самого себе в телевізорі. Знайома йому білявка вивозить дідуся на візочку з квартири і передає його своєму спільнику одразу після того, як Льоня, віддавши завдаток, йде геть.

Л ь о н я. То дід - не власник квартири?

Ф і л я. А ти взяв у діда оригінали документів на квартиру – договір купівлі-продажу, свідоцтво про приватизацію, наслідування чи дарчу? Ні. А можливо, це житло власник придбав у шлюбі, тоді потрібна нотаріально посвідчена згода на продаж другого подружжя. А раптом у квартирі зареєстровані неповнолітні – тоді не обійтися без згоди опікунської ради. Навіть якщо в цій квартирі не зареєстровано нікого – то й про це треба було отримати довідку від продавця. І мати на увазі, що папірець чинний лише сім днів. 

Л ь о н я. Розкажи, в чому сенс цієї шахрайської схеми?

Ф і л я. В тому, що всі угоди з інвалідом після інсульту (а білява «онучка» надасть судді довідку про те, що дід переніс три інсульти) можна визнати нікчемними. Перед тим, як «свій» нотаріус прийде посвідчити угоду, тобі буде запропоновано втекти від високих податків на купівлю-продаж квартири, ти погодишся. Вартість квартири буде суттєво занижена в офіційних паперах. І саме коли угоду буде підписано, з’явиться «онучка», яка подасть на тебе до суду за те, що ти ошукав її хворого діда. Навіть якщо дідусь не був оголошений раніше неповносправним, суддя, побачивши довідки про три інсульти (ураження центральної нервової системи, неадекватність і таке інше), визнає угоду нікчемною. Тобто «онучка» має повернути тобі гроші, а ти – право власності на квартиру дідуся. Але гроші вона тобі поверне не всі, а лише в сумі, зазначеній в офіційній угоді. Те, що ти заплатив зверху, приховавши від оподаткування, залишиться в шахраїв.

Л ь о н я. Що робити? Вказати в угоді реальну суму?

Ф і л я. Судова тяжба неминуча, і витрати на неї – коштів, нервів – можуть виявитися зависокими. Краще втратити завдаток. І ніколи більше не зв’язуватись з продавцями квартир, що перебувають у хворобливому стані. Твоя помилка в тому, що ти надто швидко спокусився на невисоку ціну, не навівши довідок про продавців. Житло - дуже складний об’єкт для інвестицій, надто багато неоднозначного може ховатися під легендою, яку розповідає власник.

Л ь о н я (тре скроні). Ну а третя адреса?

Ф і л я. Ну тут ти просто повівся на мистецтво умовлянь маклера та його маленькі хитрощі. Він теж з відьомської команди, між іншим. Ти не зрозумів, чому тобі довелося чекати так довго під під’їздом? Усе було підлаштовано. Маклер тягнув час, доки надворі стане темно, і ти не побачиш з вікон квартири пейзажу у вигляді сміттєспалювального заводу. Велика чорна труба, що цілодобово вивергає чорний дим. Відповідно – забруднена екологія в кількох районах, що потрапляють під розу вітрів. Крім того, півроку тому сусіди-алкоголіки поверхом вище підпалили свою квартиру, а еменесники все залили водою, гасячи пожежу. В квартирі, за яку ти віддав завдаток, плавало все, сирість та грибок досі сидять у перекриттях та під штукатуркою. Електропроводку було зроблено заново – вона прокладена прямо під поклеєними нашвидку дешевими шпалерами і не витримує великої напруги… Може, думаєш, сусіди-алкоголіки кудись зникли? Їхні збіговиська регулярно чує весь під’їзд, а недопалки, які вони кидають з балкону, падають прямісінько на твій… Але це ще не все.

Л ь о н я. Прошу, досить. Я вже стомився це слухати. Що робити?

Ф і л я. Відмовлятись, втрачати завдаток. А наступного разу слухати мої поради. Я ж продовжую думати над планом твого майбутнього інвестування…

Чепурненький будинок в старому центрі міста.

Льоня Голубко підходить до під’їзду, бурмочучи собі під ніс.

Л ь о н я. Не може такого бути, ця сова все набрехала…

До Льоні підходить чоловік з сигаретою.

К у р е ц ь. Запальнички не буде?

Л ь о н я. Не курю. А ви тут мешкаєте?

К у р е ц ь. Так, абориген. А що?

Л ь о н я. А я тут вирішив квартиру купити.

К у р е ц ь. Часом не на третьому поверсі?

Л ь о н я. Так.

К у р е ц ь. Так це ж квартира заражена ртуттю! Хіба не чули?.. (продовжує гаряче розповідати).

Льоня не слухає. Махнувши рукою, іде геть.

(Продовження в наступному блозі)

(Казка для дорослих. Продовження. Попередні частини 30.03, 8.04, 14.04)

            Квартира Льоні Голубка.

         Ранок. Льоня прокидається, дивиться в бік відкритого портфеля, що лежить на підлозі. Там порожньо. Навколо також ніяких слідів совеняти.

         Л ь о н я. Примариться ж таке…

         Лізе під матрац, де лежать його гроші. Бере декілька упаковок, викладає її на столічек. Ще раз заглядає в книжку «Як стати інвестором», гортає, перечитує.

         Чепурненький будинок в старому центрі міста.

         Льоня тримає в руках газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, піднімається старовинними сходами на третій поверх, дзвонить у двері.

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Доброго дня, проходьте, пане Леоніде. Сподіваюсь, вам сподобається. Ось, дивіться…

         Льоня ходить чистими просторими кімнатами з бездоганним ремонтом.

         Г о с п о д а р   к в а р т и р и. Сподіваюсь, тут вам буде комфортно жити.

         Л ь о н я. Я не збираюсь тут жити. Ваша квартира мене цікавить суто з точки зору інвестиції. Планую здавати її – або як елітні апартаменти, або як офіс.

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Правильно. Гроші повинні працювати і робити гроші… Тим більше, що ціна дуже вигідна, і ви за три-чотири роки відіб’єте вкладене.

         Л ь о н я. До речі, а чому ви так мало просите?

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Час тисне. Мушу терміново виїжджати у довгострокове відрядження за кордон. Не маю жодних планів на повернення найближчим часом. А гроші ж повинні працювати. Я також буду інвестувати, але поближче до свого нового місця проживання. (Льоня киває головою з розумінням). Тому просив би у вас завдаток сьогодні, а угоду можемо укладати…

         Л ь о н я. Завтра вранці.

         Льоня відраховує завдаток і передає його господарю квартири. Виходить.

         Господар квартири зачиняє двері, дивиться на годинник. На його зап’ясті яскраве татуювання у вигляді пентаграми. Він дістає з кишені мобільний телефон.

         Г о с п о д а р   к в а р т и р и. Магістре, все за планом. Я отримав від нього завдаток…

        Старий обшарпаний будинок, підготовлений під знесення.      

         Льоня уважно роздивляється споруду, тримаючи в руках все ту ж газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, стрибає через одну аварійними сходами. Квартиру відкриває дід на інвалідному візочку.

         Д і д  на  в і з о ч к у. Проходьте, проходьте… (Ледь промовляє слова, ліва частина його обличчя скошена судомою і не рухається).

         Л ь о н я. А де ж ви збираєтесь жити, дідусю, якщо продасте своє житло? (роздивляється занедбаний побут хворого одинака).

         Д і д  н а  в і з о ч к у. Та онучка мене до себе забирає. Я вже старий, упоратися не можу… Квартиру продам, гроші їй віддам. Будинок наш давно під знесення обіцяли. Але вже десятий рік поспіль не зносять, бо немає куди нас усіх переселити. Обіцяють нові комфортабельні квартири. Але я вже не доживу. Хотів онучці це житло передати, а вона каже, мовляв, діду, давай мені, краще, гроші, я сама визначуся, як ними розпорядитися… Та хіба тут багато виручиш грошей?..

         Л ь о н я. Мене ваше помешкання влаштовує. У мене достатній інвестиційний горизонт. щоб дочекатися прибутків від реалізації майбутньої квартири.

         Д і д   на  в і з о ч к у. Хай щастить, чоловіче, хай щастить…

         Льоня лізе в кишеню за грошима, відраховує завдаток.

         Л ь о н я. Завтра все облаштуємо в нотаріуса.

         Д і д   на  в і з о ч к у. Та у нас тут сусід нотаріус, далеко й ходити не треба – я його покличу.

         Дід на візочку зачиняє за Льонею двері. Двері стінної шафи відкриваються, з шафи виходить довгонога білявка, яку Льоня колись зустрів у супермаркеті. В неї на шиї масивна золота прикраса у вигляді пентаграми. Білявка відкриває вхідні двері, вивозить візочок з дідом на клітину біля сходів. Там його забирає чолов’яга в кепці, глибоко насунутій на очі.

         Б і л я в к а. Дід, як завжди, був на висоті…

         Білявка набирає номер на мобільному телефоні.

         Б і л я в к а. Магістре, все пройшло успішно. Завдаток у мене. Завтра буде укладено угоду.

         Білявка відкриває стінну шафу, заходить усередину. Її силует повільно розчиняється.

          Багатоповерхівка у спальному районі.

         Пізній вечір, темно. Льоня стоїть біля під’їзду, в руках тримає все ту ж газету, нервово поглядає на годинник. В полі зору з’являється чолов’яга в кепці, який нещодавно опікувався дідом на інвалідному візку. Він посміхається, здалека махає рукою.

         Л ь о н я. Пане маклере, я можу засумніватися в солідності вашої фірми…

         М а к л е р. Пробачте, стільки роботи! Попередній клієнт затримав. Не повірите: стільки бажаючих придбавати зараз житло! Якийсь бум. Криза доходить свого логічного закінчення, люди починають думати, куди і як інвестувати (вони  разом ідуть до під’їзду). А ви, до речі, шукаєте квартиру для життя чи для перепродажу? Якщо плануєте перепродати після наведення косметичного ремонту, звертайтесь - допоможу (виходять із ліфту в темний коридор).

         Л ь о н я. Нічого не бачу.

         М а к л е р. Хтось лампочку викрутив. Це трапляється. Поставите двері-решітки і будете мати світло без обмежень.

         Маклер відчиняє своїм ключем двері.

         М а к л е р. Ось бачите, який ступінь довіри до нашої фірми: господарі залишають нам свої ключі.

         Проходять у квартиру. Чисто, охайно, просторо. Льоня підходить до вікна в кухні. За вікном темрява. Він намагається розгледіти пейзаж, але йому це не вдається.

          М а к л е р. Погодьтесь, ціна демократична. А район має гарну інфраструктуру, яка динамічно розвивається щороку. За генпланом розвитку міста, тут незабаром буде культурно-розважальний комплекс, паркінг на п’ятсот місць, басейн, тенісні корти. В центрі вже жити не модно – дорожні пробки, загазованість…

         Льоня намагається роздивитися якість покриття підлоги, стелі, шпалери на стінах. Але в кімнатах темно, сороковатки світильників ледь освітлюють приміщення. Льоня знизує плечима і лізе до кишені за грошима.

         Л ь о н я. Справді, ціна мене влаштовує. Як передати завдаток господарям?

         М а к л е р. Можна через мене. Ми працюємо на засадах повної довіри.

         Льоня відраховує гроші. Після того, як за ним зачиняються двері, маклер у кепці телефонує по мобілці.

         М а к л е р. Магістре, я отримав завдаток. Все зрослося. Він чекав на мене майже годину…так, стало темно…він нічого не побачив. Угода і решта суми завтра.

(Продовження в наступному блозі)

Частина друга. Зачарований нащадок

            (Казка для дорослих. Продовження. Початок у попередньому блозі)

            Квартира Льоні Голубка.

         Льоня важко піднімається з ліжка, вмикає настільну лампу, тягнеться до портфеля з ноутбуком. Звідти чується придушений писк. Руки Льоні потрапляють на щось м’яке та живе. Це щ о с ь боляче клює палець Льоні. Той відсахується і жбурляє портфель на підлогу. Тільки тепер Льоня помічає, що випадково взяв чужий портфель.

         Льоня вмикає світло. На підлозі сидить перелякане створіннячко, схоже на птаха.

         Л ь о н я: Ти хто?! Прибулець?!

         П т а х: Ні, не прибулець. Я Філя.

         Льоня сильно замружує очі, тре скроні. Відкриває очі. Птах не зникає.

         Ф і л я: Я тільки ззовні виглядаю, як маленька сова. Насправді я єдиний нащадок давнього шляхетного роду. Мої предки з покоління в покоління накопичували досвід вдалого інвестування капіталів та, відповідно, їхнього примноження. Темні сили забажали дізнатися наші секрети і розпочали полювання на членів моєї родини. Як наслідок – я залишився останнім в роду, та ще й зачарованим у совеня. В такому вигляді я перебуваю майже сто останніх років, оскільки сили зла перемогти ніяк не вдається…

         Л ь о н я: Які сили зла? Мені все це сниться??!

         Ф і л я: Сили зла бувають зовнішні та внутрішні. Внутрішні сидять всередині кожного з нас. Це жадоба, невігластво, азарт. Зазвичай, вони штовхають до  стратегічно неправильних, поспішних рішень. Результат? Людина втрачає все зароблене протягом власного життя або розтринькує спадок і може навіть закінчити життя жебраком. Зовнішні сили зла – відьми, вурдалаки, упирі, перевертні та інші поганці, що чатують на капітали шляхетних і не дуже шляхетних людей скрізь. За допомогою вишуканого або відверто грубого шахрайства (рідше сили) вони позбавляють своїх жертв заробленого. Про наслідки я вже говорив. Банкрутства, божевілля, суїциди, жебракування. І спогади… про мільйони, що, потрималися-потрималися деякий час в долонях та й протекли крізь пальці…

         Л ь о н я: А до чого тут ти?

         Ф і л я: Я вже згадував, що належу до давнього роду. Але внутрішні й зовнішні темні сили зруйнували його. Єдине, що залишилося мені у спадок – таємні знання про те, як інвестувати і примножувати свої капітали. Саме тому відьмацьке кодло захопило мене в полон. Вони перетворили мене на совеня… Та я весь час придумую хитромудрі схеми, як від них втекти. Ти думаєш, що взяв учора чужий портфель? Та ні (зітхає). Це я викинув твій комп’ютер і заліз до твого портфеля. Пробач… Ці поганці мене весь час примушують вигадувати для них шахрайські способи збагачення! До речі, вчорашня презентація наслідок того, що вони, повільно вискубуючи пір’я з мого хвоста, дізналися від мене спосіб, як виманити з таких, як ти, чималу суму грошей під виглядом інвестування в готельний та курортний бізнес. Я так шкодую…

         Л ь о н я: Тобто вчорашній прийом – це шахрайська схема?

         Ф і л я: Саме так. Це тільки на перший погляд таймшер виглядає як дуже привабливий об’єкт для інвестування. Весь бізнес по «розводу» обставляється дуже вишукано: одні відьмаки знімають офіси в фешенебельних центрах, інші – розробляють алгоритм психологічної обробки клієнтів та схеми витягання грошей, хтось при цьому проводить тренінги з персоналом та контролює менеджерів.

         Л ь о н я: Почекай! В усьому світі існують таймшери!

         Ф і л я: Я не заперечую. Тільки в усьому світі їхня діяльність контролюється та законодавчо регламентується. На цій території – ні. Досі ще не визначили, віднести подібну діяльність до туристичної сфери або ж до посередницьких послуг… Тобі пропонували купити таймшер-сертифікат, мабуть, «усього» за 7 тисяч доларів?

         Л ь о н я: Так.

         Ф і л я: І запевняли, що на кінець року його вартість становитиме ні як не менше 20 тисяч?

         Л ь о н я: Угу.

         Ф і л я: Вигідна інвестиція! А на чому ґрунтувалися такі цифри? На «переконливих» викладках косоокої відьми, що сиділа з тобою за столом??? Ти навіть не засумнівався в істинності її тверджень, не попросив надати розрахунки, не провів маркетингове дослідження – хоч би в Інтернеті - на предмет того, чи справді так багато бажаючих придбати ці сертифікати, і в реальності хоч хтось погодиться в тебе його перекупити. Ти не перевірив, чи насправді існує така мережа готелів, чи є з ними угоди, чи не надрукували цей сертифікат в типографії, що в підвалі сусіднього будинку… Ти готовий був дістати гроші і заплатити! А чому? Тому, що тобі сказали, що сьогодні – аукціон небувалої щедрості: знижка 30%!!!

         Л ь о н я: А я не був готовий, я гроші з собою не взяв.

         Ф і л я: Байдуже. Інші взяли з собою гроші. А якби ти сказав, що гроші лежать у тебе вдома, то тебе безкоштовно, на лімузині, відвезли б додому за грошима… Знаєш, я і не таке можу придумати, коли пір’я з хвоста вискубують, на жаль…

         Л ь о н я: Ну і що було б далі?

         Ф і л я: Далі так. Ти купив сертифікат. В кращому випадку, ти справді став би віртуальним співвласником якоїсь нерухомості за кордоном. Але утримання її вимагало б періодичних вливань. Відкриття віз та купівля квитків – це також був би твій клопіт, а умови відпочинку, вірогідно, були б далекими від того, що намальовано в буклетах. Але підкреслюю – це був би кращий варіант. Гірше, якщо б ти згодом дізнався, що ціна сертифіката не зросла, а користуватися неадекватно дорогою та неякісною послугою ти не хочеш. Тоді ти пішов би до Великого Магістра Ордену…

         Л ь о н я: Хто це?

         Ф і л я: Головний відьмак… і просив би його забрати цей папірець назад і хоча б повернути номінал. Але дзуськи! Тобі обіцяли допомогти в продажі? Обіцяли. Але не сказали, що за це треба доплатити ще 10% від номіналу! А потім ще – за пошук клієнта… А потім запропонували б придбати ще один сертифікат, тому що продати два набагато вигідніше! І так до того моменту, поки ти…

         Л ь о н я: І все це придумав ти?

         Ф і л я: Так (гірко зітхає), я.

         Л ь о н я: А як, в принципі, не вляпатись у такі схеми?

         Ф і л я: Одразу переривати сумнівні контакти, обмежуючи виток інформації про самого себе. Ще на етапі першого знайомства. Якщо прогальмував і потрапив на їхню презентацію, не підписуй ніяких паперів, не їж і не пий. Рекомендую вступати в бесіду з менеджерами, відповідаючи питанням на питання. Не дивись в очі своїм візаві. Наспівуй «по колу» якийсь шлягер – це заблокує проникнення до твого мозку навіювань тих людей, які володіють кримінальним гіпнозом… Їхня мета – витягнути з тебе гроші сьогодні. Тому вони обіцяють шалені знижки. Не дай цього зробити! Вчора ти поставив свій підпис під угодою, навіть не читаючи її. Але правові документи слід вивчати в спокійній обстановці. Де-інколи не завадить порадитись і з юристами. Я вже мовчу про Інтернет-форуми, на яких не зайве пошукати інформацію про продавців послуги. І в офіс до них навідатись, та ще й не один раз, якщо наступного ж дня не відпаде бажання мати з ними справу … Будь-яка інвестиція – це маятник емоцій, що коливається за амплітудою від позначки «Жадоба» до позначки «Страх». Шахраї прагнуть заблокувати твої страхи… Колись, можливо, я познайомлю тебе з твоїми власними внутрішніми темними силами: ти дізнаєшся, як виглядає твоя Жадібність…

         Л ь о н я (знервовано міряє кімнату кроками): Якщо ти такий розумний, то порадь мені легальний та ефективний шлях інвестування! Я справді хочу примножити і зберегти зароблене (трясе в повітрі книгою «Як стати інвестором»). Але досі не знаю, як!!!

         Ф і л я: Багато хто не знає, як.

         Л ь о н я: Слухай, якщо не придумаєш, поверну тебе тим відьмакам! Я через тебе залишився без ноутбука!

         Ф і л я: Тільки не це! Тільки не це (затуляється крильцями)! Я згоден. Але мені потрібен час. Я так довго працював на розробку кримінальних схем, що тепер мені слід перебудовувати свідомість.

         Л ь о н я (поблажливо): Час в тебе є. Але небагато. Думай.         

         Філя розпушує пір’я, приймає задумливий вигляд, забивається в куточок портфеля. Льоня лізе під матрац і перевіряє там наявність свого мільйона. Потім сідає ближче до світла і розгортає вже читану-перечитану книгу «Як стати інвестором».

         (Далі буде.)

Частина перша. Істота з портфеля

         Однокімнатна холостяцька квартира.

         На підлозі біля ліжка валяється зачитана книжка «Як стати інвестором». Господар квартири, чоловік середніх років, сидить у коридорчику й роздивляється конверт, щойно підсунутий йому під вхідні двері. На конверті надпис: «Лотерея «Відпочинок на Мільйон».

Вельмишановний пане Леоніде Голубко!

Раді повідомити Вас, що Ви стали фіналістом лотереї «Відпочинок на Мільйон» і маєте реальний шанс стати привілейованим інвестором мережі кращих готелів та курортів, що знаходяться в різних куточках світу.  

Для участі в завершальному етапі розіграшу Вам слід прийти…

         Недавні події.

         Льоня Голубко стоїть посеред великого торговельного залу. До нього підкульговує косоока жінка з планшеткою для проведення соціологічного опитування. Льоня мляво відповідає. Особа насувається ближче: «Як часто ви відвідуєте цей магазин?…Який рівень ваших прибутків?…Чи не хотіли б ви взяти участь у лотереї?..». По вухах б’є суміш галасливої музики і рекламних оголошень. Льоня дивиться поверх голови кульгавої. Метрів за п’ять від них стоїть білявка модельної зовнішності, всміхаючись Льоні. На шиї білявки – золота пентаграма. Льоня робить інстинктивний рух в її бік, але косоока міцно тримає його за руку: «Назвіть вашу адресу і контактний телефон…». Льоня дзвінко, щоб почула блондинка, вигукує свою адресу і номер мобілки. Красуня посміхається Льоні і миттєво розчиняється в натовпі…

         Льоня вдягається, кладе до кишені запрошення на розіграш лотереї. Дістає з-під ліжка портфель від ноутбука, відкриває його. Валіза догори набита пачками з долярами. Льоня витряхує гроші, ховає їх під матрац. Вкладає в портфель ноутбук і виходить з ним із квартири.

         Парадний під’їзд п’ятизіркового готелю. Перед Льонею розсуваються скляні двері. Він іде до зали, на яку вказує швейцар.

         З динаміків гучно лунає музика. Шляхетно вбрана зала, столики, на яких різні напої та тістечка. За кожним - запрошені на дійство. Льоню чемно запрошують до одного із столичків. До нього підсаджується знайома косоока жінка. На якусь мить Льоні здається, що біля сцени промайнула постать білявки-моделі. Він уважно вдивляється в напівтемряву зали.

         К о с о о к а (перекрикуючи музику): Ми раді, що ви вийшли в фінал. Тепер залишається лише підписати умови лотереї. Ви виграли право за спеціальною ціною стати співвласником мережі готелів «Таймшер-Інвест» на океанських узбережжях. В будь-який із 260-ти готелів ви зможете протягом усього життя приїздити на відпочинок абсолютно безкоштовно на три тижні на рік, або ж передавати це право рідним чи друзям. Цю угоду слід підписати саме сьогодні. І гроші внести – також сьогодні. Тому що лише сьогодні діє фантастична знижка – 30% (підсовує Льоні стос паперів).

         Льоня відсьорбує кави. Його починає мутити від гучної ритмічної музики. Папери віддруковані дуже дрібним шрифтом. В кінці кожної сторінки бачить своє прізвище, адресу, паспортні дані.

         Л ь о н я: Звідки у вас мої паспортні дані?

         К о с о о к а: Це відкрита інформація. Сьогодні її надає за вимогою будь-яке відділення міліції. Наша діяльність ліцензована, ми співпрацюємо з багатьма державними установами…

         Льоня не слухає, підписує папери.

         К о с о о к а: А зараз ви повинні внести вартість таймшер-сертифіката – це лише 7 тисяч доларів! У нас же сьогодні шалені знижки! З точки зору інвестування, така операція є дуже вигідною, адже на кінець року вартість вашого сертифіката зросте майже втричі і становитиме вже 20 тисяч! Навіть якщо ви відмовитеся використовувати своє право на відпочинок, ви можете продати свій сертифікат. Це гідне капіталовкладення, виходячи з сучасної економічної нестабільності. Жоден банк не пропонує такої прибутковості! У нас черга із бажаючих придбати сертифікати. Якщо ви не захочете їздити по світу, ми з радістю викупимо його у вас.

         Льоня неуважно слухає Косооку. Йому дуже сильно тисне скроні. Музика дає можливість чути Косооку через слово. За кожним столичком сидять люди і так само слухають менеджерів лотереї «Відпочинок на Мільйон», підписують папери.

         Ж і н к а  за  с у с і д н і м   с т о л о м (кричить в мобільний телефон): Вася, Вася! Ти чуєш мене?! Мені терміново потрібні гроші! Менше ніж в-півціни ми через тиждень полетимо на Сейшели!.. Що ти бубониш?!.. Лежать між рожевим і синім рушником в комоді!… Та всі вези!…

         Молода сімейна пара зліва дістає кредитні картки.

         Льоня вдивляється в темряву зали. Біля сцени стоїть сивий чолов’яга в темному одязі. Поруч із ним модельна білявка. На грудях чоловіка та білявки висять однакові прикраси на ланцюгах – у вигляді пентаграм. У Льоні починає гойдатися перед очима. Він піднімається і біжить до туалету. Там його знуджує. Згадує, що залишив портфель у залі, повертається.

         В залі ажіотаж. Запрошені раз у раз телефонують близьким та родичам. Дехто знімає з себе коштовні прикраси і залишає їх під заставу. На столах розкидані кредитки, хтось виписує банківські чеки. Музика стає все гучнішою. Льоня помічає свою валізу в іншому місці – в кутку зали, забирає її. Косоока намагається його затримати, трясучи паперами з його підписами в повітрі. Льоня виривається з обіймів Косоокої і тікає.

          Квартира Льоні Голубка.

         Льоня важко піднімається з ліжка, вмикає настільну лампу, тягне руку до портфеля з ноутбуком. Звідти чується придушений писк. Руки Льоні потрапляють на щось м’яке та живе. Це щ о с ь боляче клює палець Льоні. Той відсахується і жбурляє портфель на підлогу. Тільки тепер Льоня помічає, що випадково взяв чужий портфель.

         В кімнаті гасне світло.

         (Далі буде.)

 * Продовження. Вступ читайте в попередньому пості.

Казка для дорослих, заснована на реальних подіях. Ім’я головного героя Льоні Голубкова змінено на ім’я Льоня Голубко. Місце розгортання сюжету – Україна.  

                                               «Ніщо не виникає з нічого і не зникає без сліду»

         Начебто й перлина вселенської мудрості, а сумніви викликає…

         Коли починаєш регулярно мати справу з фетішем, який є еквівалентом будь-чого, на що накладає ненаситне око людина, розумієш:

         А. гроші можуть виникнути з нічого;

         Б. гроші можуть зникнути, не залишивши по собі нерідко ніякого сліду.

         Нажити багато грошей – хоробрість; зберегти їх – мудрість; вміло розпоряджатися – мистецтво.

         Звісно, «гроші» – це надто абстрактно. Мова про поняття більш широке – про капітали. Їхнє накопичення може вартувати життів та спокою представників не одного покоління. Війни, революції, бунти, зради, фінансові кризи – далеко не повний перелік катаклізмів, до виру яких людина потрапляє здебільшого в якості піщинки. Накопичене роками, десятиліттями та навіть століттями може бути втрачене за мить, зникнути без сліду. Результат? Занепади родів, династій, зникнення потужних виробничих імперій, а інколи загибель й розколи цілих країн. Загублені або вдало переписані кимсь сторінки Книги Історії можуть не полишити в людській пам’яті навіть згадки про таких «лузерів»…

         Тому зникнути без сліду - цілком реально.

         Без сліду. Але куди?

         Накопичити капітал важко. Наскільки легко його втримати? Можна зарити глибоко в землю або замурувати за припічком. Таке збереження, на перший погляд, видається безпечним. Та людська пам’ять здатна до різних витівок: нерідкими є випадки, коли горе-власники забувають місця своїх схованок. Інший жонглер людських доль – інфляція. Вона повільно точить номінали не лише «керенок» та «катеринок», а й доларів. Скарб із захованого горщика може перетворитися на купку струхлявілих папірців, які викине на сміття розчарований нащадок.

         Не втратити накопичене набагато важче, ніж «зробити» капітал. Небезпек навколо доволі: від внутрішніх – банальних грабіжників та підступних шахраїв, пристрасних до пори жінок-вамп, нечесних на руку управляючих майном та інтриг конкурентів; до зовнішніх – згадуваних фінансових криз, змін урядів та курсів, форс-мажорів у вигляді цунамі та вивержень вулканів. Чи виріти в «пророцтва» племені майя про кінець світу в грудні 2012 року? Якщо їм вірити, то слід вже сьогодні розслабитися, лягти на дивані й чекати на колективну смерть. Коли всі разом – не прикро. Навіть фондові ринки по всьому світу обваляться одночасно …

         Насправді, в світі досить багато грошей і вистачити їх може на всіх. Бідними ж люди залишаються з трьох причин: 1) вони платять за власні помилки, 2) вони платять за чужі помилки, 3) вони нехтують вигодою від помилок інших.

         Про новий блоговий проект

         В минулому циклі блогів я давав поради, як накопичити та примножити свої капітали, обравши оптимальний шлях для інвестування. В новому циклі  йтиметься про шляхи не просто накопичення та примноження, а перш за все збереження накопиченого. Інвестиції будуть ключовим об’єктом розгляду. Але не лише. Пропозицій щодо інвестування сьогодні доcтатньо. Головне, не потрапити в лещата єлейних обіцянок та жорсткого «кідалова» на виході.

         Форма проекту – багатосерійна, точніше багатоблогова казка для дорослих. Герой блого-казки - українізований, відомий ще з середини 90-х Льоня Голубков, прізвище якого свідомо змінено. Тепер він – Льоня Голубко. Це підприємець середньої руки, який заробив певну, порівняно чималу суму грошей. На початку казки Льоня змальовується як дуже поширений «підматрасний» інвестор. Але його мозок уже уражений ідеєю вкласти свої капітали з метою примноження та більш ефективного збереження. Льоня починає діяти методом спроб та помилок. Навколо його ще невкладених капіталів поступово гуртується ціла «відьмацька» зграя – злодіїв, шахраїв та інших нечесних на руку створінь, які прагнуть заволодіти його майном. Оскільки сюжет казковий, то, відповідно, відьмацьке кодло справжнє – відьми, мольфари, перевертні, упирі та інша фольклорна нечисть…

         Чому президент КІНТО Оксаніч вже вдруге (після Колобка) вдається до казкового жанру? Дуже просто. Понятійний апарат людини починає формуватися в глибокому дитинстві. Ще не будучи до кінця свідомими, ми засвоюємо відповідні образи та навчаємося розрізняти добрих від поганих, «своїх» від «чужих». Складну «інвестиційну» проблематику я навмисно представляю у спрощеному, казковому форматі. Яскравий «рекламний» образ Льоні лише допомагає в цьому: ще в 90-х кумедний простосердий персонаж вкладав свої кровно зароблені в фінансову піраміду МММ, мріючи про казкове збагачення. Образ Льоні вічний…

         І ще розкрию таємницю. При підготовці даного проекту мною були  залучені знання багатьох спеціалістів з різних галузей. Це і кримінологи, які дали портрети кримінальних явищ; і психологи, що проконсультували з питань поведінки жертви та злочинця під час шахрайського маневру; і судді, які поділилися зі мною інформацією про деякі справи по фінансових аферах; і журналісти, котрі проводили незалежні розслідування; й історики, які змалювали портрети цілих епох та перекинули місточки від минулого до тепер. Зібрано було також чимало аналітичного матеріалу щодо прогалин у вітчизняному законодавстві.

         Тому казка – до речі, вона ще не має назви – схожа на казку хіба що ззовні… Все інше, у том числі й наша заможність, залежить від наших  власних рішень.

         Два місяці політичних баталій змусили дві третини дорослого населення країни робити квазі-вибір – вибір «меншого зла».

         Нарешті баталії вщухають. Україна не поринула в хаос вуличного політичного протистояння. Хоча мало хто наважується очікувати зниження температури політичних процесів у 2010 році.

         1. На кожному кораблі є якір, що заважає плисти. Чи можна назвати його злом?

         Є такий метод – сценування, що полягає в побудові картин майбутнього за умови зміни сценаріїв у минулому. Так, цікаво, що відбулося б з країною, якби Янукович переміг ще 2004 року? Чи вдалося б йому здобути реальну владу? Якою була б сьогодні країна?

         Звісно, однозначних сценаріїв немає. Я міг би уявити країну після відповідних політичних реформ; прихід Кучми на посаду Прем’єр-міністра; тандем Кучма-Янукович із суттєвими перевагами повноважень Прем’єра на тлі повноважень Президента. Безперечно, реформи торкнулися б економічної сфери, але сумнівно, чи мали б вони системний характер і глибоке коріння. Вся біда в тому, що з досвіду реформ у західних суспільствах вочевидь випливає: життєздатною є та модель, за якої владі протистоїть потужний спротив реально демократизованого суспільства. Інститути громадянського суспільства, незалежні медіа, неінтегрована до владних структур опозиція безперервно сканують владу на предмет оптимальності реформ. Налагоджена система стримувань і противаг унеможливлює спротив за відсутності здорового глузду. І якщо про реформи все ж таки домовляються, то вони починають ефективно та комплексно впроваджуватися в життя. Вже без опору. Це – сутність суспільного договору в цивілізованих країнах.

         В Україні 2004 року ситуація відповідала дефініції «суспільство перехідного типу». Інститути громадянського суспільства були вкрай кволими, засоби масової інформації переважною мірою політично заангажованими через своїх власників, опозиція жила своїм, відірваним від реалій життям, використовуючи популізм як єдиний спосіб заробити для себе дивіденди на майбутніх елекціях. П’ять наступних років продемонстрували позитивну динаміку. І не завдяки тому чи іншому ключовому топ-менеджеру державного рівня. Завдяки еволюційним процесам в надрах самої демократії.

         Тому сьогодні динаміка політичного життя в нашій країні, порівняно з Північним Сусідом, виглядає досить втішно. В Росії суспільно-політична думка є загнаною в глухий кут і не має можливостей для саморозвитку. В Україні триває болісний процес ідейного бродіння. І не суть, що інколи політична конкуренція є насправді квазі-конкуренцією, а боротьба – квазі-боротьбою. Мікс послідовного і не дуже політичного протистояння з перманентним злиганням протиборчих раніше політичних сил також кристалізує процеси формування громадянського суспільства. Є сподівання, що влада вже не отримає можливості стати тотальною.

         2. Від вітру можна сховатися, йому можна перекрити шлях в одному місці, але неможна зашкодити вітру

         Довелося почути думку, що Україні було б набагато легше виборсуватися з світової економічної кризи, якби 2004 року перемогла біло-блакитна команда. Чому? Тому що більша інтеграція з Росією забезпечила б нафтодоларову підтримку України під час економічного падіння. З цього приводу маю сумніви. А якби економічна підтримка й мала місце, то політичні наслідки від неї могли б бути незворотними.        Так, в Росії криза пройшла трохи пом’якшено, за рахунок колосальних нафто-газо-доларових резервів цієї країни. Закономірно: якщо ціни на нафту йдуть угору, прибутки здатні прикрити майже всі проблеми, що виникають в економіці. Але це не означає, що економічні проблеми зникають. Заходять вглиб, переходять в латентну стадію – так. Але не зникають. Зв’язок з політикою в цьому контексті очевидний: в Україні немає достатньо нафти, і слава Богу! Лише в тих країнах, де є власні потужні нафтові резерви, можливими стають живучі недемократичні режими. Влада прикриває свою неефективність, використовуючи популістські лозунги та зароблене від продажу ресурсів на зовнішніх ринках. «Народ мовчить, бо благодєнствує!». СРСР, Росія, Ірак, Венесуела… Чи затримувалися б у владі Чавеси, якби в їхніх країнах не було нафти?

         Якщо взяти всю сукупність українських проблем, що потребують системного вирішення, то виявиться, що наша країна – найменш реформована в Європі – як східній, так і західній. Навіть в Росії та Білорусі реформування банківської та фінансової сфер залишили Україну далеко позаду. Але, заглиблюючись у сутність цих реформ, ми побачимо, що в їхніх засадах лежать чисті імперативи: реформи носять характер адміністративний, примусовий. Тому на зламі президентських термінів Україні в цьому сенсі пощастило набагато більше. Ми маємо унікальний для нашого регіону здобуток пост-помаранчевої демократизації суспільства.

         3. Подякуй втраченим можливостям за радісне відчуття надії

         Минулі роки не виправдали багатьох сподівань. Реформування відбувалося за староруським принципом «Ідучи не ідяху». Спершу «ліберальний» Кучма знищив сподівання народу на державну підтримку під час економічних та соціальних катаклізмів. Поскрипіли, але звикли: навчилися виживати самотужки. В жовтні 2004 року Прем’єр Янукович без узгодження з Президентом запустив бумеранг пенсійного популізму. Це швидко розбестило, відучило гнучко пристосовуватися до перманентних трансформацій суспільного життя. Тимошенко з революційним завзяттям прискорила руйнівний рух бумерангу, поглибивши у громадян нездоровий потяг до благ владного патерналізму. Багато в чому це стало причиною того, що наслідки економічної кризи виявилися для українців надто болючими. 2010-го року бумеранг повернувся до Януковича…

         Один із своїх блогів, напередодні виборів, я присвятив посланню до абстрактного майбутнього Президента, який одного дня візьме до рук символічні владні клейноди. Дуже хотілось би сподіватися, що новому Президенту вистачить амбіцій зрушити з місця важкий маховик реформ у країні. Це набагато важче, ніж просто усвідомлювати необхідність таких реформ. Адже кожна реформа вимагає колосальних зусиль для подолання активного та прихованого опору тих, кому ситуація ні шатко, ні валко є вигідною.

         Тільки третина населення підтримала Януковича на виборах. Хтось сьогодні проливає сльози, мовляв, віддавали свою долю в руки Тимошенко, а потрапила вона до рук Януковича. Але така позиція є хибною. Доля кожної людини в руках її самої. Президент – це лише посередник між нашими, здебільшого, абстрактними сподіваннями та тією конкретною формою, в якій вони мають зреалізуватися. Президент – навіть не дзеркало того, чого ми варті. Тому що варті ми завжди набагато більшого.

         «Визрівання» суспільства – об’єктивний процес, що ґрунтується на діалектичній єдності і боротьбі протилежностей: теза – антитеза. Мабуть тільки так і можна створити омріяне громадянське суспільство, в підвалинах якого міцно стоятиме на ногах середній клас. Тільки він буде здатен не лише заробляти й накопичувати, але й зберегти національне багатство для наступних поколінь.

         В одному із західноєвропейських аеропортів бачив цікавий лайтбокс. Фотознімок асфальтованої доріжки, на якій лежить гаманець, повний грошей. Загублений гаманець! І підпис: «Горе? Так, це горе…». А нижче - пропозиція не тримати гроші готівкою, а вкладати їх до інвестиційного фонду інструментів грошових ринків.

         Пропаганда, агітація, реклама, ПР та інші способи «присадити» широкі верстви населення на ті чи інші продукти чи послуги – справа звична, перетворена на потужну індустрію. На жаль, ніколи не можна бути стовідсотково впевненими в адекватності рекламованого продукту. Тому ми давно звикли дивитися на агітаційні носії, прищуривши в сумніві одне око. І – перевіряти, перевіряти, перевіряти викладену на них інформацію…

         Результати відповідних «перевірок» можуть бути різними. Адже до пошуку потенційних споживачів продуктів власники останніх готуються дуже ретельно. Якби було інакше, було б набагато менше прикрих історій про спалахи активності тих чи інших фінансових пірамід.

         Бажання людини збагатитися є цілком природним. Воно лежить як в площині emotion, так і ratio і багато в чому виступає в якості рушійної сили прогресу. Бажання отримати все і одразу за змахом чарівної палички, ясно, - з розряду emotio. Обережність при виборі шляхів збагачення та страх випустити при цьому синицю з руки, - перебуває більше в сфері ratio. Відшукати баланс між двома полюсами – ratio та emotio – справа вельми непроста.

         Ми давно звикли мати «своїх» перукаря, тренера, стоматолога, автомеханіка, шеф-кухаря в ресторані. Ці люди, зазвичай, супроводжують нас протягом життя, ми радимо їх друзям і родичам. Чим складніша послуга, тим важче не помилитися у виборі того, хто її пропонує. Обрати «свій» фонд, куди принесеш кревні, знайти «свого» керуючого – компетентного, порядного, авторитетного – завдання не з простих. Не всім щастить вирішити його з першого разу…

А відтак - робота над помилками: «Характеристики кримінальних ризиків в інвестиційній діяльності. Ознаки, за якими легко розгледіти шахраїв».

            Ознака №1. Шахрай буде гарантувати вам постійну, протягом тривалого періоду, високу доходність. Але, по-перше, доходність не може бути постійною, тому що ринки коливаються. По-друге, щось гарантувати в інвестиційній сфері просто неможливо.

            Ознака №2. Шахрай, як правило, не може похвалитися наявністю необхідних ліцензій на здійснення фінансової діяльності. Інколи він може обіцяти, що ліцензії з’являться незабаром, надто довгими є бюрократичні процедури. А поки реєстрація в процесі, ви можете скористатися регламентованою Цивільним кодексом України послугою, що називається «Угода займу». Цю угоду ви просто укладете із звичайним ТОВ, яке за умови банкрутства, як відомо,  відповідає лише наявним у нього майном. А якщо кошти та майно переведено (заховано) до інших структур, то взяти з такої компанії нічого. Саме за такою схемою, наприклад, «працював» столичний King’s Capital. І хоча фігуранти по справі зараз і перебувають під слідством, вкладникам, що знехтували юридичною експертизою угод, від цього не легше.

            Ознака №3 – супер-активний іміджмейкінг компанії. Шахраю вкрай необхідна красива обгортка. Десяток років на ринку, диплом кращого з кращих, перестрахування внесків солідними страховиками, співпраця з банками, що мають світові імена… Не полінуйтеся пошукати в Інтернеті та спеціалізованій пресі відгуки про цю компанію та її рейтинги, переконайтеся, що останні є справді незалежними, а не створеними суто для розкрутки сумнівних компаній. Зазвичай, «будівельники пірамід» не шкодують коштів на своє позиціонування. А що рухає людиною, яка йде до їхнього офісу? Свідомість. Зашлакована штампами, що у великій кількості поставляються агресивною рекламою. Потім слідчий запитує потерпілого: «Чому така-то компанія здалася вам кращою?». Тому, що всі казали, що вона краща… Візьміть хоч недавній скандал, пов’язаний з діяльністю тепер уже всесвітньовідомого американця Бернарда Медоффа. Цей «добродій» залучав у свою компанію кошти відомих державних діячів, представників культури, мистецтва, спортсменів і навіть деякі великі банки та уряди країн. До фонду потрапити міг не кожен, організація діяла за принципом закритого клубу для снобів. Кришталева репутація засновника та інвесторів не потребувала додаткових перевірок. А дарма. Коли афера розкрилася, виявившись фінансовою пірамідою планетарного масштабу, вкладники були дуже здивовані, що Медофф за десятиріччя навіть не уклав жодної біржової угоди…

            Ознака №4. Агентам, які приводять вкладників, обіцяють величезні відсотки за кожного клієнта. Акція «приведи друга» і отримаєш одразу половину його внеску… Не важко спрогнозувати, що черга ошуканих згодом буде спільною – в ній стоятимуть і такі «друзі», і халявщики, що їх загітували.

            Ознака №5. «Корпоративна єдність». Підкреслю: нав’язувана єдність. Інколи за формою вона нагадує секту. Всі вкладники - брати і сестри (адепти), зустрічаються на вечірках, співають пісень, прославляють керівництво фонду (гуру), будують спільні плани на майбутнє, дружать сім’ями. Так, уже згадуваний мною King’s Capital, що «кинув» чимало вкладників у Києві, був тісно пов’язаний (доведено слідством) з церквою добре відомого нігерійця Сандея Аделаджа, а 70% вкладників піраміди були його прихожанами…

         В 2006 році разом з колегами я брав участь у виставці  «Фінансовий ринок України». Саме там вперше ми побачили чепурненьких хлопчиків із King’s Capital, які пропонували своїм вкладникам 3% в місяць і 36% на рік. Пригадується, як всі учасники виставки обурились тим, що в їхньому середовищі рекламувалися відверті шахраї. Пізніше мною були ініційовані листи до прокуратури, органів внутрішніх справ і безпеки з проханням припинити діяльність цієї відвертої фінансової піраміди. Але жодної дієвої реакції ми не дочекалися, одні відписки. Пізніше мої друзі, фахівці з теорії та практики кримінального судочинства, пояснили, в чому справа. Правоохоронці, отримуючи листи, нічого не могли вдіяти, оскільки виходили з норм та принципів вітчизняного законодавства. Порушення кримінальної справи за ознаками шахрайства може відбутися лише за наявності причинно-наслідкового зв’язку, що має чітко прослідковуватися між діями шахраїв та збитками потерпілих. Іншими словами, фінансова піраміда в нашій країні здатна працювати до «першої крові». Поки хоч один потерпілий не напише заяву, порушити справу і припинити її діяльність не можна.

         Жодного сумніву: кримінальне законодавство потребує змін, аби зупиняти пірамідчиків можна було б ще на етапі рекламування їхніх послуг. А до того    - будьте пильними. 

         Ще одне. Відомо: будь-який злочин можливий за  умови, коли злочинець і жертва підходять один до одного, як ключ до замка. Віктимологія – наука про поведінку жертви – стверджує, що в певних випадках і злочинець, і потерпілий повинні нести солідарну відповідальність за скоєне. Можливості створення фінансових пірамід суттєво обмежаться тоді, коли суспільство почне усвідомлювати необхідність здійснення саме суспільного контролю за їхньою діяльністю.

         І ще додам. Соціальна відповідальність представників бізнесових структур в розвинених демократіях є ознакою сформованого громадянського суспільства. Людина, якій тисячі співвітчизників довіряють свої маленькі і великі заощадження, просто зобов’язана виходити на широкий загал із відкритим обличчям. Довіра до інвестиційної установи вимагає вичерпної інформації щодо її топ-менеджменту: походження, освіта, цінності, широта соціальних зв’язків, ранг опонентів, політичні переконання, релігійні вірування, моральні характеристики, фізичні якості. Не так багато тих людей, яким українці довіряють свої гроші. Суспільство має до кісток знати своїх «героїв» і раз-у-раз робити їм «рентген». Не факт, що всім треба завести власні блоги на «Українській правді». Але, можливо, варто створити єдиний просвітницький «інвестиційний портал», на якому кожен з претендентів на розпорядження чужими коштами в імперативному порядку вів би власну сторінку з можливістю зворотного зв’язку. Це вирішило б одразу кілька завдань: 1) контроль громадськості (в тому числі через створені для виконання відповідних завдань громадські організації), 2) самоконтроль топ-менеджера, який презентує себе, 3) взаємний контроль співтовариства фінансистів за діяльністю своїх колег на зразок контролю середньовічних «цеховиків». Іноді хороше нове, це добре забуте старе.

         Фінансові кризи, кримінальні схеми, людська жадоба, прагнення до казково швидкого збагачення… Звісно, будь-які справи – і добрі, і погані – знаходять своє місце в цьому світі. Але дуже хотілося б, щоб добрих справ було більше. Принаймні, в тій сфері, до якої я маю безпосереднє відношення.

Таке от новорічне побажання…  

         Колись, навчаючись у США, мені довелося познайомитися з одним філадельфійським українцем. Будь-яка подібна поїздка збагачує на безліч знайомств: одні забуваються, інші, навіть через роки, стоять перед очима. 70-річний кров з молоком здоровань Пітер Мартинович пропрацював усе життя м’ясником, маючи свій власний магазинчик в центральній частині міста. Вийшовши на пенсію, зрозумів, що опікуватися бізнесом він, напевно, стомився. Діти великого інтересу до справи його життя не виявили. А тому він продав магазин, а виручені кошти вклав до кількох інвестиційних фондів і…почав заробляти на інвестуванні разів у десять більше, ніж заробляв протягом усього життя. Не знаю, наскільки він був успішним м’ясником, але інвестор з нього вийшов несподівано талановитий.

         На початку 90-х мені, вихідцю з радянської системи, історія Пітера Мартиновича здавалася чимось позареальним. Разом з тим, колективне інвестування має досить давнє коріння на нашому континенті. Ще 1774 року голландський купець ван Кетвіч зробив припущення, що диверсифікація (вкладання коштів у різні підприємства) буде спонукати до інвестування дрібних вкладників з мінімальним капіталом. Перший фонд запрацював під гаслом «Єдність створює силу». Цей слоган і сьогодні не втратив актуальності в якості головної тези спільного інвестування. Європа інтегрувалася, новації швидко поширювалися її просторами. А освоєння Америки означало ще більше розширення ринків. Це стосувалося і фондового ринку. Ідея колективного інвестування піддавалася значним трансформаціям. Цікавою є історія ХХ сторіччя. Так, 1907 року філадельфійський Alexander Fund наблизив фонди до тієї моделі, яку ми маємо зараз: було створено щось на зразок відкритого фонду. А 1924 року Бостонський фонд Massachusetts Investors’ вперше залучив до роботи зберігача. В підсумку, на 1929 рік в США існувало 19 відкритих і близько 700 закритих фондів.

         Що таке спільне (колективне) інвестування? Такий собі своєрідний споживчий кооператив з об’єднання капіталів. І якщо до акціонерного товариства входять з коштами, аби переважно вкласти їх в якийсь один напрямок діяльності, то до фонду вкладають з метою максимальної диверсифікації своїх активів. Фонд – точніше, компанія з управління активами – інвестує в десятки, сотні, а інколи навіть тисячі різноманітних бізнесів. Тут одним з ключових завдань є оптимізація прибутків та ризиків. Для цього є дві моделі «поведінки». Перша полягає в тому, що визначаються прийнятні ризики, вони фіксуються, і, відштовхуючись від цих величин, вираховується можливість отримання максимальних прибутків. Друга модель побудована з точністю до навпаки. Певний рівень доходності визначається за «стелю», а мінімізується величина ризиків з прив’язкою до цієї «стелі». Знову  повертаюся в спогади радянських часів. Знаменитий лозунг «Досягнемо найкращих результатів за найменших витрат» був, вірогідно, креативом від лірика, а не фізика. Іншими словами, це був лише пропагандистський хід, що не мав нічого спільного з математичною теорією та практикою. Так не буває: і ризики найменші, і прибутки найбільші. Все комплексно залежить одне від іншого.

         В одному з минулих блогів я торкнувся теми інтернет-трейдингу і назвав тих, хто ним займається, «буревісниками революції». Не мав на меті широко експлуатувати образи, створені відомим пролетарським письменником, але якщо інтернет-трейдери – буревісники, то інвестори до колективних фондів – ті самі пінгвіни, які ховаються в скелях, бажаючи зменшити собі головний біль під час занурення в розбурхане море фондового ринку. Ці «пінгвіни» заробили свої капітали (не обов’язково великі) в різних сферах. Вони не є професіоналами в питаннях фінансів. Та їм і не потрібно розбиратися в складній  науці. Все за них зробить компанія, що управляє їхніми активами. Задача лише не помилитися при виборі такої компанії. «Пінгвіни» не шукають спекуляцій (навіть у хорошому розумінні цього слова). Вони - довгострокові інвестори. Поки буревісники літають над водною гладдю, ризикуючи розбитися об скелі чи потонути в морі, далекоглядні й зважені пінгвіни роблять усе, аби сховатися від негоди. І вони мають на це повне моральне право! Це їхній вибір.

         Сказати, що пінгвінам дуже легко і спокійно живеться, буде неправдою. Вони потерпають від фінансових криз так само, як і буревісники. Вони мають ще кілька чинників ризику – ймовірні некомпетентність або непорядність компанії з управління активами. Тим часом буревісник може звинувачувати в помилкових діях хіба що самого себе.

         В Україні склалася цікава ситуація. З одного боку, ми маємо процеси створення фондів лише в початковому стані. Перший публічний інвестиційний фонд «Синергія» з’явився лише 2003 року. З іншого боку, зародок таки розвивається! Вже 2009 року вийшли зміни до відповідного закону, згідно яких відтепер дозволено створювати найбільш популярні в світі відкриті фонди акцій, з яких інвестор може вийти у будь-який момент. Так, перші кроки в цьому напрямі складні. Але попереду перспектива, до якої слід прагнути: в США на сьогоднішній день налічується близько 10 000 подібних фондів з трильйонними активами в управлінні. Вкладниками цих фондів є вражаюча колонія пінгвінів - більше 50 мільйонів американських сімей!

         Не буду оригінальним, якщо нагадаю: караван іде, а державі байдуже. Це я про питання пропаганди способу життя, за яким звичайні «м’ясники», будучи на певному рівні розвитку свого бізнесу, можуть стати інвесторами. Комусь може здатися дивним моє звинувачення держави в індиферентному ставленні до  організації інформаційної роботи з населенням у цьому напрямку. Адже фонди – справа добровільна, компанії з управління активами до державного сектору відношення не мають. Начебто й так. А з іншого боку, держава повинна бути зацікавлена в тому, щоби кошти, зосереджені зараз під матрацами, почали працювати і влилися в економіку країни. Втрачена довіра до банків? Але «підматрацні інвестиції» не можуть бути вічними! Ситуація має змінитися. Інше питання – як? Є два варіанти. Перший варіант: український інвестор, залікувавши свої рани після фінансової кризи, знову понесе свої гроші до банків. Другий варіант: вітчизняний інвестор перетвориться на гравця фондового ринку, на пінгвіна або буревісника. Який з варіантів краще? Все залежить від ментальної пам’яті та інвестиційного темпераменту. До кризи в Україні домінував підхід, за якого наші громадяни були «банківськоорієнтованими». Куди ми пристанемо після переосмислення й роботи над помилками?

         В усякому разі є варіанти. Це завжди краще, ніж їхня відсутність. Когось, як і раніше, будуть влаштовувати затишність і спокій приміщень солідних банківських установ… Буревісник вище здійметься в небо, каменем звідти падаючи на скелі – пан або пропав. Пінгвін, як прихильник більш обережної політики, ризикуватиме зважено: він захоче отримувати адреналінові ін’єкції посередництвом професійного втручання. Обидва будуть щасливі та самодостатні. Шкода, що вони поки нечисленні. Але я не вважаю, що вони гідні Червоної книги. Щодня їхня кількість зростає.    

Їжа приваблює і мух, і павуків.

         За даними російських досліджень, біржова торгівля акціями сьогодні є чоловічою справою. Сильна стать тут представлена кількістю в 74%, жінки – у 26%. Найбільш втягнуті в цей вид бізнесу 30, 35 і 40-річні чоловіки. При цьому жінки представлені у більш широкому віковому діапазоні. Разом з тим, чоловіки здійснюють 87% усіх оборотів, жінки - лише 13%. Чоловіки більш схильні до спекулятивних операцій, ніж до інвестування. Циклічність дій на фондовому ринку також пов’язана з віковими показниками: так, чоловіки найбільш активні у віці 25-30 років і 40-50; відповідно, в 35 та в 55 вони втрачають інтерес до спекуляцій і займаються інвестуванням. 

         До інтернет-трейдингу, про який йшлося в минулому блозі, частіше приходять люди амбітні та агресивні. Вони прочитали чимало літератури, можуть мати фахові освіти, розробили свої власні методики і теорії заробляння та бажають здійснити їхню апробацію. Стрибок у розбурхане море фондового ринку без належної підготовки може скінчитися дном… Про перспективи летіти-летіти й дістатися дна вони ще не знають, тому сидять у комп’ютері, вливаючись у біржовий процес. Сьогодні в Україні таких 2 000. Найближчим часом прогнозують збільшення до 100 000.

         Фахівці фондового ринку використовують в своїх розрахунках як технічний, так і фундаментальний аналізи. Зазвичай, інтернет-трейдери обмежуються технічним: вони намагаються вхопити тренди. Але серед досвідчених інвесторів існує думка, що  спиратись лише на технічний аналіз – все одно, що нестися автострадою, дивлячись лише в дзеркало заднього виду. Можна? Можна. Але недовго. І дуже небезпечно. На підтримку таким трейдерам створюються комп’ютерні програми, що ловлять тренди – коливання ринку вгору чи вниз. Але це не панацея.

         Використання суто технічного аналізу перетворює інтернет-трейдинг на своєрідне казино. Але фондовий ринок завжди відрізнявся від казино наявністю в ньому саме фундаментального аналізу. Королем останнього в світі визнаний Уоррен Баффет – людина, яка інвестує лише в ті активи, які, на його думку, недооцінені. Загальний принцип: недооцінені активи завжди мають більший потенціал для зростання. Коли цей потенціал зреалізується – за рік, місяць або вже завтра - не знає ніхто.

         В інтернет-трейдингу успішними переважно стають ті, хто опанує основи фундаментального аналізу.

         Не можна довго перебувати в морі без страху захлинутися.

         В коментах до минулого блогу згадали моє колишнє інтерв’ю відносно деяких практичних аспектів використання теорії ігор. Справді, математичним моделюванням давно доведено, що 90% виграшу має відходити гравцеві і лише 10% - організатору гри. Інакше «киця» втратить інтерес до шарудячого папірця на мотузці і піде собі геть. Звісно, є об’єктивні чинники втягнення «киці» в гру: коли після щоденних двох-трьох годин робочого часу починає йти по 30% прибутку щомісяця, від щастя у багатьох трейдерів-аматорів зриває дах. Але ринок має особливість час-від-часу розвертатися. Тоді «киця» перестає отримувати шарудячий папірець. І таких «киць» дуже, дуже багато. На когось нападає глибокий депресняк, дехто навіть зривається на суїцид; хтось, у кого витримка і холодний розум превалюють над емоціями, стиснувши зуби чекає кращих часів. Робота трейдера не для слабкодухих: вмить руйнується система координат – хоч і віртуальна, але з наслідками у реальному житті. І це об’єктивні чинники.

         Розглянемо хитроплетиво людських стосунків, що складається з груп і підгруп інвесторів, які в силу своїх ментальних особливостей та бекграунду йдуть у той чи інший вид інвестиційної діяльності. За точку відліку в своїх класифікаціях умовно беру інтернет-трейдинг. Починаємо…

         Перша група. Є свої радощі в поняттях «скуштувати» і «задовольнитися». Не плутайте їх.

         Таких лише до 5%. Один раз скуштували, сподобалося, вирішили зробити це справою свого життя. Раніше саме з такого середовища генерувалися зіркові команди найкращих фондових компаній. Але з настанням епохи інтернету, професія трейдера стає все більш і більш вільною від обов’язкових організаційних та ліцензійних вимог. Вже сьогодні успішні інтернет-трейдери формують спільноти своїх послідовників, адептів, які використовують їхні прийоми та методи під час трейдингу. І серед них все менше і менше таких, хто вдовольняє прохачів безкоштовними порадами. Не бійтеся сказати більше, ніж потрібно… Але за більше, ніж потрібно, слід заплатити абонентську плату на сайті, що є частиною великої мережі для спілкування трейдерів. Деякі навіть віддають свої реальні активи в управління таким гуру. Так народилося нове явище на фондовому ринку: віртуальні інвестиційні керуючі. Хоча… Хто сьогодні скаже напевно, що  віртуально, що реально. Адже гроші, що перебувають під управлінням таких «КУА», матеріалізуються in reality! Чим більше активів потрапляє до управління такого супервайзера, тим потужнішим є його інструмент впливу на ринок: він може коливати, розгойдувати, навіть створювати тимчасовий тренд…

         Самоорганізація трейдерів через Інтернет дала поштовх до серйозних зсувів в організації всієї інфраструктури фондового ринку. І це лише початок процесів.

         Друга група. Не бійся здатися слабшим, але не бійся й обманути очікування своєї слабкості потім.

         Це ті, хто прийшли не в той час і не в те місце. Вони не були морально готові ні до перемоги, ні до поразки. Вони набили лоба, встигли щось втратити і вирішили, що надто дорогі для цього світу, щоб пропадати за дарма. Кинули. Назавжди. Або до кращих часів.

         Третя група. Віддаючи – роби це легко. Прощаючись – роби це легко. Втрачаючи – роби це легко.

         Для них усе життя є адреналіновим коктейлем. І вони не гребують вживати цей коктейль будь-де і будь-коли. Життя – це казино. А якщо в житті є казино… Насправді, Кабінет Міністрів заборонив ігровий бізнес. Але на біржовий ринок можна подивитись під різним кутом. Елементів рулетки там доволі. І є ті, хто крутять її безкінечно. Більше того, успіх справді валиться їм на голову.  Щоправда, лише тоді, коли ринок іде вгору. А коли ринок повертається задом, як хатка на курячих лапках, то проси його, не проси… Байдуже. Він – не Гюльчатай, личко не відкриє. Іншими словами, представники цієї групи дивляться на фондовий ринок, як на захоплюючу гру з багатьма рівнями складності.

         Четверта група. Не йди за течією, не йди проти течії, йди поперек, якщо хочеш досягти берега.

         Світ інвестицій – їхнє море. Але це люди спокійні і зважені, вони бажають завжди знати «прогноз погоди», мати порядок у думках і справах. Вони глибоко аналізують, розуміючи при цьому, що їхній аналіз не є довершеним. Їм потрібне професійне дружнє плече, на яке вони не лише б могли спертися; на це плече хочеться перекласти з мішок проблем. Ці люди є класичними інвесторами. Вони або А) системно йдуть в бік біржової інфраструктури і працюють з брокером, Б) дрейфують у бік інвестиційних громад – тобто фондів, В) інвестують до пенсійних фондів.

         Ось такий виходить сепаратор, така от фракціоналізація… Насправді ж, просто безліч можливостей отримувати задоволення від життя.

         В філософії деяких східних народів обстоюється думка, що в кожному з нас живе якийсь звір. Він дрімає до часу, чекаючи на сприятливі умови випростатися і зробити стрибок. Такий стрибок – зоряний час кожного з нас. Для тих, хто хоче збудити свого звіра якнайшвидше – дорога на фондовий ринок. Там не поспиш…

         Примітка. В блозі використані фрази з філософського трактату «Слова Вантали».

         Ще двадцять років тому ми і подумати не могли, що лежачи на дивані і дивлячись захоплюючий бойовик, зможемо замовляти собі піццу або суші через Інтернет. Життя рухається вперед. Ми лежимо, а воно рухається – навколо нас, для нас, заради нас. Ми клікаємо на галочки, відмічаючи в електронній заявці: маслини, анчоуси, пармезанчик…

         Не претендуючи на оригінальність, повторю заштампований вислів: Інтернет  увірвався до нашого життя, змінивши його кардинально. І це вже історичний факт. Спершу ми оцінили його як повсякденний інформаційний та комунікативний ресурс. Але Інтернет на цьому не зупинився. Виникли соціальні мережі з їхніми можливостями організації користувачів, які не знають один одного і можуть перебувати в різних куточках країни або навіть земної кулі. Соціальні мережі законектили мільйони людей поза часом, поза простором. Основний критерій об’єднання – спільність інтересів. Так, наприклад, виборча компанія нинішнього Президента Сполучених Штатів вперше була проведена з пріоритетним використанням саме соціальних мереж. Подейкують, що при цьому по всій Америці не було жодного білборду. Політтехнологам тільки й роботи лишилося, що зробити об’єкт позиціонування цікавим і «вкинути» його в Мережу…

         Звичайно, ті чи інші політики на певний час можуть захопити інтерес мешканців кібер-простору. Але що людей цікавить завжди? Гроші. Способи збагатитися. І соціальні мережі успішно «підхопили» цю тему. Сьогодні по всьому світу існує безліч інтернет-«толок», де можна дізнатися, як треба інвестувати, або ж поділитися власним досвідом. Виникла навіть спільнота супервайзерів, на сторінки яких можна потрапити лише, сплачуючи певну абонплату. Вони згуртовують навколо себе кола послідовників, створюючи своєрідні «наукові школи» збагачення.

          До недавнього часу для українців цей кібер-суспільний рух був так само близько,  як бразильський карнавал. Але через дивний збіг обставин і карнавал, і можливість заробити гроші на нього цього року сильно до нас наблизилися. Нарешті бо сталося! По-перше, відтепер інвестувати і грати на біржі в Україні стало можливим, не виходячи з дому чи офісу. З 26 березня ВАТ «Українська біржа» запустила новий проект: інтернет-трейдинг. По-друге, між Україною і Бразилією встановлюється безвізовий режим та регулярне повітряне сполучення. Тож маємо два нових «красных» дні календаря. J.

         Тепер докладніше по першому питанню. Ще далекого, 1992 року (почуваюсь як Дункан Маклауд), мною було зініційовано створення системи електронних торгів акціями українських емітентів. Програмне забезпечення розробили київські програмісти. Проект мав об’єднувати одночасно і торгівлю, і облік цінних паперів. Учасники фондового ринку, використовуючи мережу Relcom (не Інтернет, помітьте), могли б зі свого офісу продавати і купувати цінні папери. На жаль, ідея, випереджаючи час, лягла на непідготовлений грунт. Тоді й про комп’ютери в Україні чули далеко не всі, а купувати за 2 000 зелені системний блок до 100-го пентіуму взагалі дозволити собі міг далеко не кожен. Це були часи ще чорно-білих моніторів…

         Інтернет-трейдинг, який прийшов до вітчизняних інвесторів 26 березня, «зробив» це вчасно. Досить вдалим (а не дивним, як дехто вважає) маркетинговим кроком був запуск проекту саме в розпал фінансової кризи. Вчасно! Коли всі передчували близьке відновлення фондового ринку та його рух до нових висот. Нова система завжди потребує обкатки, і здійснювати її краще на відносно невеликих обертах. Вже зараз з кожним місяцем кількість українських Інтернет-інвесторів переконливо зростає, а це тільки початок процесу.

         Вчасно й тому, що несподівано Уряд вирішив заборонити всі види ігорного бізнесу. Привіт з радянських часів! Добре це чи погано – життя покаже.  Ігорний бізнес за совка також був заборонений. І що? На повну процвітали підпільні «катрани», де можна було отримати дозу адреналіну, спустивши зароблене – байдуже, чесним чи нечесним шляхом. Тож не зчуємось, як почуємо про створення таких «катранів», про їхні «дахи» у високих кабінетах, про новий сплеск корупції… Не дивуйтеся. Людині потрібні гострі відчуття, це її природа. Багато хто лише в такий спосіб і може відчути смак життя. Схоже, що саме Інтернет-трейдинг убезпечить багатьох від походів до кримінального андеґраунду та зреалізує їхнє бажання відчути азарт в цілком легальній та безпечній площині.

         Вчасно й тому, що попереду важкий, але неминучий вихід нашої країни (і не лише нашої) з лещат світової фінансової кризи. Сьогодні можна констатувати: нам вдалося вирватися. Економіка повільно почала підніматися вгору. Це не дуже відчутно у повсякденні, але ті, хто як камертони відчувають економічні тренди, вже стали на стартові позиції. Мова про трейдерів фондового ринку. Більше того. Використання Інтернету для участі в торгах на фондовій біржі безмежно розширило коло її учасників. При цьому нові гравці не є запеклими конкурентами  між собою. Тим більше, вони не є перешкодою потужним профучасникам. Навпаки, біржова гра з їхньою появою, як у калейдоскопі, стає більш яскравою, різноплановою, живою.

         І, нарешті останнє «вчасно». За більш ніж десяток років невдалих спроб прищепити любов наших людей до Forex, на зміну цій «помилковій» гілці (чим не Дарвін?) прийшов інтернет-трейдинг нового покоління. Різниця принципова. На Forex(і) людина, що сидить за комп’ютером з шаленим бажанням заробити, працює через дилера. Він для дрібного гравця-інвестора – і цар, і бог, тому що за своїм бажанням може змінити котирування, коли сидячи «по інший бік монітору» побачить, що гравець надто пішов угору. Бухгалтерія проста: дилер збагачується, коли гравець програє, і навпаки – виграш гравця означає збитки дилера… Як з муркою. Киньте їй шарудячий папірець на ниточці і потихеньку потягніть до себе. Кішка моментально включиться у гру і спробує схопити папірець. Але ниточка у ваших руках, і ви маєте 99% шансів «переграти» азартну кішку. Тварина один раз не зловить приманку, другий, третій… І швидко втратить інтерес до такої гри та піде собі геть.

Гра не є грою, якщо майже немає шансів виграти. Беручи участь у біржовому інтернет-трейдингу, гравець має справу не з дилером, а з брокером, заробіток якого ніяким чином не залежить від підйомів чи спадів гравця або трендів на ринку. Він «сидить» на комісії і отримує своє лише з оборотів.

         Іншими словами, «Міхаіл Свєтлов» ту-ту…(я про Forex). Йому на зміну прийшла більш досконала і прозора система.

         Стати інтернет-трейдером може будь-хто – байдуже, комп’ютер вдома чи в офісі. Та й часу це не відбирає багато: найбільш прагматичні гравці витрачають не більше двох годин на день. Програмне забезпечення коштує недорого, а для старту на рахунку рекомендується мати 5000 гривень. І – вперед у розбурхане море фондового ринку! «Безумству храбрых поем мы песню, безумство храбрых – вот мудрость жизни!». Знавці справи переказують, щомісяця можна мати до 30% прибутку… А може ще більше збитків.

         Не хочеться зайвий раз непокоїти дух пролетарського письменника, але буря, яку віщують буревісники, означає початок активного життя після довгого періоду сплячки.

А дихатись легше починає вже перед бурею…