Корпоративний блог КІНТО

Поворот сюжету

Тема транспарентності, якій я приділив увагу у попередньому блозі, а також численні коменти моїх читачів на інтернет-ресурсах  підштовхнули до рішення, що настав час більш активно долучитися до виховання майбутнього інвестора мені особисто.

Наперед перепрошую той один відсоток читачів «Української правди», для яких наступні тексти видадуться притрушеними пилом історії або здадуться дещо академічними. Серія наступних блогів буде присвячена таким темам, як:

• генезис відношення людства до інвестицій,
• корисні історії з найбільш вдалого розміщення та примноження власних капіталів,
• історичні паралелі та сучасні реалії інвестиційної справи.

Чи буду я згадувати про продукти «КІНТО»? Так, буду. Але головна мета блогів – не реклама, і не ПР моєї компанії. Мета – пояснити переваги однієї ідеології над іншою. Ідеології не просто заробляти, а й примножувати зароблене. Це принципово для тих, хто хоче відчути себе на твердому фінансовому ґрунті.

Дослідники тваринного світу ніяк не можуть дійти спільної думки про те, скільки в людині соціального, тобто набутого за тисячоліття існування цивілізації, а скільки тваринного – атавістичного, інстинктивного. На думку деяких скептиків, ми є соціальними істотами лише відсотків на десять, решта належить нашій біологічній складовій.

Як би там не було, але і людям, і тваринам притаманний інстинкт — накопичувати та примножувати. Польова миша тягне до своєї нори максимально можливу кількість зерна на випадок холодної затяжної зими. Людина також накопичує. На першому етапі її мотивація збігається з мотивацією згадуваної мишки – пережити суворі часи. Потім мотиваційні горизонти розширюються. 

І якщо на першому етапі людина заощаджує свої ресурси, вкладаючи їх в товарні запаси, золото, дорогоцінності, нерухомість та землю, то пізніше до неї приходить розуміння інвестувати в більш глобальні проекти – такі, як заводи та фабрики, наприклад.

Розвиток суспільних виробничих сил постійно розширює коло людей здатних до заощаджень, демократизує процеси інвестування, породжує такі нові об’єкти для  інвестування як акції та облігації. Не маючи можливості придбати завод, ви маєте можливість купити його акції чи облігації і у такий спосіб отримувати доход від виробничої діяльності.

Найголовніше те, що завжди існує вибір. Можна говорити навіть про рівні такого вибору.

Так, перший носить характер філософський і лежить у площині вибору між витрачанням коштів сьогодні або ж інвестуванням їх у майбутнє.

На другий рівень переходять ті, хто все ж таки віддав перевагу інвестуванню. Перед ними постають одразу кілька запитань: куди і скільки? Зазвичай, вид інвестиції залежить від наявного фінансового ресурсу. Але не лише. Обрання шляху до збагачення залежить великою мірою від характеру інвестора (маю на увазі характеристики уроджені та внутрішнє налаштування), його бачення власної статусності, соціального становища та претензій щодо його підвищення. Характер та вид інвестиції є дзеркалом душі інвестора.

Якщо проаналізувати десятку найбільш вдалих інвестицій за всю історію людства, із захопленням згадуєш три бізнес-корпорації:

• Microsoft
• Google
• Nokia

Сьогодні важко знайти цивілізовану людину, яка про них нічого не чула. Але у 1987 році акції нікому невідомої компанії Microsoft не могли вразити «широкого» інвестора. Хіба що ціною – 0,08 долара за акцію. А перед кризою навіть 25 доларів не стали граничною межею. І той інвестор, який ризикнув у 1987 році витратити на придбання акцій 3 000 доларів, сьогодні став мільйонером.

Компанія Google стала відомою на весь світ своїми інвестиціями в нематеріальні цінності. Це відбулося недавно, на початку тисячоліття. Вона зробила мільйонерами багатьох своїх співробітників.

А Nokia… Кому у 1992 році спало б на думку уявити маленьку фінську деревообробну компанію монстром індустрії мобільних телефонів…

Стати успішним інвестором, наблизитись до уславлених світових брендів, інвестування до яких ще з десяток років тому здавалося божевіллям…

Інтуїція? Талан? Розрахунок? І знання, звичайно. В першу чергу, самої природи інвестицій.

На кого орієнтується сучасний фондовий ринок? Нічого нового: як і за часів античної Греції — на представника середнього класу. Ще Аристотель з повагою ставився до представників саме цього шару населення, визначаючи його, не більше й не менше, як основу держави. І держава розуміла, що середній клас слід максимально підтримувати. Його представники мали не лише особисту свободу та незалежність, а й земельну ділянку на полісній території, а також могли розраховувати на державну допомогу в разі ймовірних фінансових ускладнень. Адже й тоді кризи не були рідкістю.

В свою чергу, забезпечений гарантіями держави, представник середнього класу мав берегти своє майно, примножувати його, вкладаючи свою працю у власний земельний наділ. Що ж корисного було державі від такої підтримки? Дуже просто: під час надзвичайної ситуації державу «підпирав» саме представник середнього класу.

Так, під час війн «середняки» першими бралися до зброї, адже вони були зобов’язані захищати свою власну землю. То ж сутність суспільного договору глибоко корінилася в питаннях власності, котра мала певне матеріальне вираження. На цьому бекграунді потім будували ідеологічну платформу, і вона полягала в зобов’язаннях представника середнього класу брати активну участь у громадському житті, голосувати, поклонятися місцевим богам тощо.

Якщо повернутися до стародавніх Афін, то всі товарно-грошові відносини там ґрунтувалися на  підтримці добропорядного власника. І Афінська держава не просто «протрималася» довше за всіх, вона завжди займала лідируючі позиції в Греції. На жаль, ідеологія підтримки середнього класу не набула ще широкого розповсюдження в Україні, її переваги оцінені поки що лише в теорії.

А праобразом перших інститутів спільного інвестування були, як не дивно, форми самоорганізації античних греків — судновласників. Вони запровадили так звані корабельні займи. Купець, який виступав в ролі основного організатора морської подорожі, володар корабля, а також інші учасники справи (команда, наприклад) укладали договір терміном на один рік. Вони прописували маршрут пересування та – найголовніше – домовлялися про заборону використовувати на різноманітні оборотні операції здобуте в подорожі. Заборона тривала до того моменту, поки обумовлений рік не закінчиться. Цей же договір фіксував майбутній розподіл прибутків, коли своєрідний інвестиційний фонд припинить свою діяльність.  

Назва не дуже пристойно звучала…

Я вже згадував Аристотеля, який був першим в історії людства видатним економістом. Саме йому належить визначення багатьох категорій сучасної економіки та встановлення взаємозв’язків між ними. Аристотель перший спробував проаналізувати сутність капіталу. Він запровадив таке поняття, як «хремастика».

Хрема – майно, володіння. Воно протиставлялося в працях Аристотеля економіці – звичайній господарські діяльності, яка пов’язана з виробництвом необхідних для життя продуктів. Хремастика, натомість, була мистецтвом наживання капіталу, діяльністю з накопичення, особливо у формі грошей. Тобто – мистецтвом вкладання та накопичення. Термін цей не прижився, що, мабуть, і на краще. Але сьогодні саме такий вид діяльності перебуває в основі сучасних інвестиційних процесів.

Аристотель був першим, а першим властиво помилятися. Він не бачив майбутнього в хремастиці, називав її протиприродною, хоча й погоджувався з неможливістю існування економіки в чистому вигляді. Розводив руками, мовляв, плач-не-плач, а з економіки все одно виросте хремастика… Аристотелю не вистачало історичного досвіду, і він не міг збагнути переваг хремастики. А от деякі сьогоднішні погляди, що заперечують спроби примноження власних капіталів за умов використання форм ефективного управління, справді виглядають дивними.

Переконувати запеклих анти-хремастів я буду в наступних блогах.