Корпоративний блог КІНТО

           

(Казка для дорослих. Продовження. Попередні частини 30.03, 8.04, 14.04)

           

            Квартира Льоні Голубка.

         Ранок. Льоня прокидається, дивиться в бік відкритого портфеля, що лежить на підлозі. Там порожньо. Навколо також ніяких слідів совеняти.

         Л ь о н я. Примариться ж таке…

         Лізе під матрац, де лежать його гроші. Бере декілька упаковок, викладає її на столічек. Ще раз заглядає в книжку «Як стати інвестором», гортає, перечитує.

 

         Чепурненький будинок в старому центрі міста.

         Льоня тримає в руках газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, піднімається старовинними сходами на третій поверх, дзвонить у двері.

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Доброго дня, проходьте, пане Леоніде. Сподіваюсь, вам сподобається. Ось, дивіться…

         Льоня ходить чистими просторими кімнатами з бездоганним ремонтом.

         Г о с п о д а р   к в а р т и р и. Сподіваюсь, тут вам буде комфортно жити.

         Л ь о н я. Я не збираюсь тут жити. Ваша квартира мене цікавить суто з точки зору інвестиції. Планую здавати її – або як елітні апартаменти, або як офіс.

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Правильно. Гроші повинні працювати і робити гроші… Тим більше, що ціна дуже вигідна, і ви за три-чотири роки відіб’єте вкладене.

         Л ь о н я. До речі, а чому ви так мало просите?

         Г о с п о д а р  к в а р т и р и. Час тисне. Мушу терміново виїжджати у довгострокове відрядження за кордон. Не маю жодних планів на повернення найближчим часом. А гроші ж повинні працювати. Я також буду інвестувати, але поближче до свого нового місця проживання. (Льоня киває головою з розумінням). Тому просив би у вас завдаток сьогодні, а угоду можемо укладати…

         Л ь о н я. Завтра вранці.

         Льоня відраховує завдаток і передає його господарю квартири. Виходить.

         Господар квартири зачиняє двері, дивиться на годинник. На його зап’ясті яскраве татуювання у вигляді пентаграми. Він дістає з кишені мобільний телефон.

         Г о с п о д а р   к в а р т и р и. Магістре, все за планом. Я отримав від нього завдаток…

        Старий обшарпаний будинок, підготовлений під знесення.      

         Льоня уважно роздивляється споруду, тримаючи в руках все ту ж газету з оголошеннями про продаж нерухомості. Заходить у під’їзд, стрибає через одну аварійними сходами. Квартиру відкриває дід на інвалідному візочку.

         Д і д  на  в і з о ч к у. Проходьте, проходьте… (Ледь промовляє слова, ліва частина його обличчя скошена судомою і не рухається).

         Л ь о н я. А де ж ви збираєтесь жити, дідусю, якщо продасте своє житло? (роздивляється занедбаний побут хворого одинака).

         Д і д  н а  в і з о ч к у. Та онучка мене до себе забирає. Я вже старий, упоратися не можу… Квартиру продам, гроші їй віддам. Будинок наш давно під знесення обіцяли. Але вже десятий рік поспіль не зносять, бо немає куди нас усіх переселити. Обіцяють нові комфортабельні квартири. Але я вже не доживу. Хотів онучці це житло передати, а вона каже, мовляв, діду, давай мені, краще, гроші, я сама визначуся, як ними розпорядитися… Та хіба тут багато виручиш грошей?..

         Л ь о н я. Мене ваше помешкання влаштовує. У мене достатній інвестиційний горизонт. щоб дочекатися прибутків від реалізації майбутньої квартири.

         Д і д   на  в і з о ч к у. Хай щастить, чоловіче, хай щастить…

         Льоня лізе в кишеню за грошима, відраховує завдаток.

         Л ь о н я. Завтра все облаштуємо в нотаріуса.

         Д і д   на  в і з о ч к у. Та у нас тут сусід нотаріус, далеко й ходити не треба – я його покличу.

         Дід на візочку зачиняє за Льонею двері. Двері стінної шафи відкриваються, з шафи виходить довгонога білявка, яку Льоня колись зустрів у супермаркеті. В неї на шиї масивна золота прикраса у вигляді пентаграми. Білявка відкриває вхідні двері, вивозить візочок з дідом на клітину біля сходів. Там його забирає чолов’яга в кепці, глибоко насунутій на очі.

         Б і л я в к а. Дід, як завжди, був на висоті…

         Білявка набирає номер на мобільному телефоні.

         Б і л я в к а. Магістре, все пройшло успішно. Завдаток у мене. Завтра буде укладено угоду.

         Білявка відкриває стінну шафу, заходить усередину. Її силует повільно розчиняється.

 

          Багатоповерхівка у спальному районі.

         Пізній вечір, темно. Льоня стоїть біля під’їзду, в руках тримає все ту ж газету, нервово поглядає на годинник. В полі зору з’являється чолов’яга в кепці, який нещодавно опікувався дідом на інвалідному візку. Він посміхається, здалека махає рукою.

         Л ь о н я. Пане маклере, я можу засумніватися в солідності вашої фірми…

         М а к л е р. Пробачте, стільки роботи! Попередній клієнт затримав. Не повірите: стільки бажаючих придбавати зараз житло! Якийсь бум. Криза доходить свого логічного закінчення, люди починають думати, куди і як інвестувати (вони  разом ідуть до під’їзду). А ви, до речі, шукаєте квартиру для життя чи для перепродажу? Якщо плануєте перепродати після наведення косметичного ремонту, звертайтесь — допоможу (виходять із ліфту в темний коридор).

         Л ь о н я. Нічого не бачу.

         М а к л е р. Хтось лампочку викрутив. Це трапляється. Поставите двері-решітки і будете мати світло без обмежень.

         Маклер відчиняє своїм ключем двері.

         М а к л е р. Ось бачите, який ступінь довіри до нашої фірми: господарі залишають нам свої ключі.

         Проходять у квартиру. Чисто, охайно, просторо. Льоня підходить до вікна в кухні. За вікном темрява. Він намагається розгледіти пейзаж, але йому це не вдається.

          М а к л е р. Погодьтесь, ціна демократична. А район має гарну інфраструктуру, яка динамічно розвивається щороку. За генпланом розвитку міста, тут незабаром буде культурно-розважальний комплекс, паркінг на п’ятсот місць, басейн, тенісні корти. В центрі вже жити не модно – дорожні пробки, загазованість…

         Льоня намагається роздивитися якість покриття підлоги, стелі, шпалери на стінах. Але в кімнатах темно, сороковатки світильників ледь освітлюють приміщення. Льоня знизує плечима і лізе до кишені за грошима.

         Л ь о н я. Справді, ціна мене влаштовує. Як передати завдаток господарям?

         М а к л е р. Можна через мене. Ми працюємо на засадах повної довіри.

         Льоня відраховує гроші. Після того, як за ним зачиняються двері, маклер у кепці телефонує по мобілці.

         М а к л е р. Магістре, я отримав завдаток. Все зрослося. Він чекав на мене майже годину…так, стало темно…він нічого не побачив. Угода і решта суми завтра.

 

Коментар фахівця.          До 2008 року наших співгромадян було досить важко переконувати в тому, що інвестування в нерухомість не є безумовно найвигіднішою та найнебезпечнішою з інвестицій. Криза дала зрозуміти, що нерухомість більше не приноситиме надприбутків, як це було в Україні протягом останніх 5-7 років. До кризи ціни на вітчизняну нерухомість зростали як на дріжджах, і квадратні метри купувалися не тому, що людям не було, де жити, а тому, що вони очікували подальшого зростання цін. Утворилася «бульбашка»: ціна зростала завдяки тому, що інвестори вірили, що завтра вона буде ще вищою. Фундаментальні чинники до уваги не бралися. Але ознакою того, що ринку нерухомості залишалося зростати недовго, була разюча розбіжність між орендною платою на житло та його вартістю. Тобто, якщо інвестор вирішив придбати житло з метою здачі його в оренду і таким чином «відбити» вкладене, процес затягувався на довгі-довгі роки. З 2000 до докризового 2007 року вартість житла зростала у 2-3 рази швидше, ніж орендна плата. Інвестор 2000 року окуповував свою інвестицію близько 7 років, а інвестор 2007 – вже 14-18 років. Так, з інвестиційного товару оренда швидко перетворилася на звичайну споживчу послугу.          Чому інвестиції в нерухомість не можуть бути пріоритетними для пересічного портфельного інвестора? А.Пошук покупця і продавця забирає тривалий час. Б.Юридичне оформлення покупки — досить марудний процес. В.Багато труднощів виникає під час оцінки нерухомого майна. Квартири не можуть бути біржовим товаром, тому що квадратні метри – не зерно першого, другого або третього класу; це «товар», який не можна уніфікувати, формалізувати та виставити на торги, тобто досить складно використовувати для короткострокових спекуляцій. Надто багато тонкощів по кожному об’єкту: починаючи від підлоги, що скрипить, до наявності чи відсутності сусідів, які «врубають» музику після опівночі…

 

(Продовження в наступному блозі)

 

Частина друга. Зачарований нащадок

 

            (Казка для дорослих. Продовження. Початок у попередньому блозі)

           

            Квартира Льоні Голубка.

         Льоня важко піднімається з ліжка, вмикає настільну лампу, тягнеться до портфеля з ноутбуком. Звідти чується придушений писк. Руки Льоні потрапляють на щось м’яке та живе. Це щ о с ь боляче клює палець Льоні. Той відсахується і жбурляє портфель на підлогу. Тільки тепер Льоня помічає, що випадково взяв чужий портфель.

         Льоня вмикає світло. На підлозі сидить перелякане створіннячко, схоже на птаха.

         Л ь о н я: Ти хто?! Прибулець?!

         П т а х: Ні, не прибулець. Я Філя.

         Льоня сильно замружує очі, тре скроні. Відкриває очі. Птах не зникає.

         Ф і л я: Я тільки ззовні виглядаю, як маленька сова. Насправді я єдиний нащадок давнього шляхетного роду. Мої предки з покоління в покоління накопичували досвід вдалого інвестування капіталів та, відповідно, їхнього примноження. Темні сили забажали дізнатися наші секрети і розпочали полювання на членів моєї родини. Як наслідок – я залишився останнім в роду, та ще й зачарованим у совеня. В такому вигляді я перебуваю майже сто останніх років, оскільки сили зла перемогти ніяк не вдається…

         Л ь о н я: Які сили зла? Мені все це сниться??!

         Ф і л я: Сили зла бувають зовнішні та внутрішні. Внутрішні сидять всередині кожного з нас. Це жадоба, невігластво, азарт. Зазвичай, вони штовхають до  стратегічно неправильних, поспішних рішень. Результат? Людина втрачає все зароблене протягом власного життя або розтринькує спадок і може навіть закінчити життя жебраком. Зовнішні сили зла – відьми, вурдалаки, упирі, перевертні та інші поганці, що чатують на капітали шляхетних і не дуже шляхетних людей скрізь. За допомогою вишуканого або відверто грубого шахрайства (рідше сили) вони позбавляють своїх жертв заробленого. Про наслідки я вже говорив. Банкрутства, божевілля, суїциди, жебракування. І спогади… про мільйони, що, потрималися-потрималися деякий час в долонях та й протекли крізь пальці…

         Л ь о н я: А до чого тут ти?

         Ф і л я: Я вже згадував, що належу до давнього роду. Але внутрішні й зовнішні темні сили зруйнували його. Єдине, що залишилося мені у спадок – таємні знання про те, як інвестувати і примножувати свої капітали. Саме тому відьмацьке кодло захопило мене в полон. Вони перетворили мене на совеня… Та я весь час придумую хитромудрі схеми, як від них втекти. Ти думаєш, що взяв учора чужий портфель? Та ні (зітхає). Це я викинув твій комп’ютер і заліз до твого портфеля. Пробач… Ці поганці мене весь час примушують вигадувати для них шахрайські способи збагачення! До речі, вчорашня презентація наслідок того, що вони, повільно вискубуючи пір’я з мого хвоста, дізналися від мене спосіб, як виманити з таких, як ти, чималу суму грошей під виглядом інвестування в готельний та курортний бізнес. Я так шкодую…

         Л ь о н я: Тобто вчорашній прийом – це шахрайська схема?

         Ф і л я: Саме так. Це тільки на перший погляд таймшер виглядає як дуже привабливий об’єкт для інвестування. Весь бізнес по «розводу» обставляється дуже вишукано: одні відьмаки знімають офіси в фешенебельних центрах, інші – розробляють алгоритм психологічної обробки клієнтів та схеми витягання грошей, хтось при цьому проводить тренінги з персоналом та контролює менеджерів.

         Л ь о н я: Почекай! В усьому світі існують таймшери!

         Ф і л я: Я не заперечую. Тільки в усьому світі їхня діяльність контролюється та законодавчо регламентується. На цій території – ні. Досі ще не визначили, віднести подібну діяльність до туристичної сфери або ж до посередницьких послуг… Тобі пропонували купити таймшер-сертифікат, мабуть, «усього» за 7 тисяч доларів?

         Л ь о н я: Так.

         Ф і л я: І запевняли, що на кінець року його вартість становитиме ні як не менше 20 тисяч?

         Л ь о н я: Угу.

         Ф і л я: Вигідна інвестиція! А на чому ґрунтувалися такі цифри? На «переконливих» викладках косоокої відьми, що сиділа з тобою за столом??? Ти навіть не засумнівався в істинності її тверджень, не попросив надати розрахунки, не провів маркетингове дослідження – хоч би в Інтернеті — на предмет того, чи справді так багато бажаючих придбати ці сертифікати, і в реальності хоч хтось погодиться в тебе його перекупити. Ти не перевірив, чи насправді існує така мережа готелів, чи є з ними угоди, чи не надрукували цей сертифікат в типографії, що в підвалі сусіднього будинку… Ти готовий був дістати гроші і заплатити! А чому? Тому, що тобі сказали, що сьогодні – аукціон небувалої щедрості: знижка 30%!!!

         Л ь о н я: А я не був готовий, я гроші з собою не взяв.

         Ф і л я: Байдуже. Інші взяли з собою гроші. А якби ти сказав, що гроші лежать у тебе вдома, то тебе безкоштовно, на лімузині, відвезли б додому за грошима… Знаєш, я і не таке можу придумати, коли пір’я з хвоста вискубують, на жаль…

         Л ь о н я: Ну і що було б далі?

         Ф і л я: Далі так. Ти купив сертифікат. В кращому випадку, ти справді став би віртуальним співвласником якоїсь нерухомості за кордоном. Але утримання її вимагало б періодичних вливань. Відкриття віз та купівля квитків – це також був би твій клопіт, а умови відпочинку, вірогідно, були б далекими від того, що намальовано в буклетах. Але підкреслюю – це був би кращий варіант. Гірше, якщо б ти згодом дізнався, що ціна сертифіката не зросла, а користуватися неадекватно дорогою та неякісною послугою ти не хочеш. Тоді ти пішов би до Великого Магістра Ордену…

         Л ь о н я: Хто це?

         Ф і л я: Головний відьмак… і просив би його забрати цей папірець назад і хоча б повернути номінал. Але дзуськи! Тобі обіцяли допомогти в продажі? Обіцяли. Але не сказали, що за це треба доплатити ще 10% від номіналу! А потім ще – за пошук клієнта… А потім запропонували б придбати ще один сертифікат, тому що продати два набагато вигідніше! І так до того моменту, поки ти…

         Л ь о н я: І все це придумав ти?

         Ф і л я: Так (гірко зітхає), я.

         Л ь о н я: А як, в принципі, не вляпатись у такі схеми?

         Ф і л я: Одразу переривати сумнівні контакти, обмежуючи виток інформації про самого себе. Ще на етапі першого знайомства. Якщо прогальмував і потрапив на їхню презентацію, не підписуй ніяких паперів, не їж і не пий. Рекомендую вступати в бесіду з менеджерами, відповідаючи питанням на питання. Не дивись в очі своїм візаві. Наспівуй «по колу» якийсь шлягер – це заблокує проникнення до твого мозку навіювань тих людей, які володіють кримінальним гіпнозом… Їхня мета – витягнути з тебе гроші сьогодні. Тому вони обіцяють шалені знижки. Не дай цього зробити! Вчора ти поставив свій підпис під угодою, навіть не читаючи її. Але правові документи слід вивчати в спокійній обстановці. Де-інколи не завадить порадитись і з юристами. Я вже мовчу про Інтернет-форуми, на яких не зайве пошукати інформацію про продавців послуги. І в офіс до них навідатись, та ще й не один раз, якщо наступного ж дня не відпаде бажання мати з ними справу … Будь-яка інвестиція – це маятник емоцій, що коливається за амплітудою від позначки «Жадоба» до позначки «Страх». Шахраї прагнуть заблокувати твої страхи… Колись, можливо, я познайомлю тебе з твоїми власними внутрішніми темними силами: ти дізнаєшся, як виглядає твоя Жадібність…

         Л ь о н я (знервовано міряє кімнату кроками): Якщо ти такий розумний, то порадь мені легальний та ефективний шлях інвестування! Я справді хочу примножити і зберегти зароблене (трясе в повітрі книгою «Як стати інвестором»). Але досі не знаю, як!!!

         Ф і л я: Багато хто не знає, як.

         Л ь о н я: Слухай, якщо не придумаєш, поверну тебе тим відьмакам! Я через тебе залишився без ноутбука!

         Ф і л я: Тільки не це! Тільки не це (затуляється крильцями)! Я згоден. Але мені потрібен час. Я так довго працював на розробку кримінальних схем, що тепер мені слід перебудовувати свідомість.

         Л ь о н я (поблажливо): Час в тебе є. Але небагато. Думай.         

 

         Філя розпушує пір’я, приймає задумливий вигляд, забивається в куточок портфеля. Льоня лізе під матрац і перевіряє там наявність свого мільйона. Потім сідає ближче до світла і розгортає вже читану-перечитану книгу «Як стати інвестором».

 

         (Далі буде.)

 

Частина перша. Істота з портфеля

 

         Однокімнатна холостяцька квартира.

         На підлозі біля ліжка валяється зачитана книжка «Як стати інвестором». Господар квартири, чоловік середніх років, сидить у коридорчику й роздивляється конверт, щойно підсунутий йому під вхідні двері. На конверті надпис: «Лотерея «Відпочинок на Мільйон».

Вельмишановний пане Леоніде Голубко!

Раді повідомити Вас, що Ви стали фіналістом лотереї «Відпочинок на Мільйон» і маєте реальний шанс стати привілейованим інвестором мережі кращих готелів та курортів, що знаходяться в різних куточках світу.  

Для участі в завершальному етапі розіграшу Вам слід прийти…

 

         Недавні події.

         Льоня Голубко стоїть посеред великого торговельного залу. До нього підкульговує косоока жінка з планшеткою для проведення соціологічного опитування. Льоня мляво відповідає. Особа насувається ближче: «Як часто ви відвідуєте цей магазин?…Який рівень ваших прибутків?…Чи не хотіли б ви взяти участь у лотереї?..». По вухах б’є суміш галасливої музики і рекламних оголошень. Льоня дивиться поверх голови кульгавої. Метрів за п’ять від них стоїть білявка модельної зовнішності, всміхаючись Льоні. На шиї білявки – золота пентаграма. Льоня робить інстинктивний рух в її бік, але косоока міцно тримає його за руку: «Назвіть вашу адресу і контактний телефон…». Льоня дзвінко, щоб почула блондинка, вигукує свою адресу і номер мобілки. Красуня посміхається Льоні і миттєво розчиняється в натовпі…

 

         Льоня вдягається, кладе до кишені запрошення на розіграш лотереї. Дістає з-під ліжка портфель від ноутбука, відкриває його. Валіза догори набита пачками з долярами. Льоня витряхує гроші, ховає їх під матрац. Вкладає в портфель ноутбук і виходить з ним із квартири.

 

         Парадний під’їзд п’ятизіркового готелю. Перед Льонею розсуваються скляні двері. Він іде до зали, на яку вказує швейцар.

         З динаміків гучно лунає музика. Шляхетно вбрана зала, столики, на яких різні напої та тістечка. За кожним — запрошені на дійство. Льоню чемно запрошують до одного із столичків. До нього підсаджується знайома косоока жінка. На якусь мить Льоні здається, що біля сцени промайнула постать білявки-моделі. Він уважно вдивляється в напівтемряву зали.

         К о с о о к а (перекрикуючи музику): Ми раді, що ви вийшли в фінал. Тепер залишається лише підписати умови лотереї. Ви виграли право за спеціальною ціною стати співвласником мережі готелів «Таймшер-Інвест» на океанських узбережжях. В будь-який із 260-ти готелів ви зможете протягом усього життя приїздити на відпочинок абсолютно безкоштовно на три тижні на рік, або ж передавати це право рідним чи друзям. Цю угоду слід підписати саме сьогодні. І гроші внести – також сьогодні. Тому що лише сьогодні діє фантастична знижка – 30% (підсовує Льоні стос паперів).

         Льоня відсьорбує кави. Його починає мутити від гучної ритмічної музики. Папери віддруковані дуже дрібним шрифтом. В кінці кожної сторінки бачить своє прізвище, адресу, паспортні дані.

         Л ь о н я: Звідки у вас мої паспортні дані?

         К о с о о к а: Це відкрита інформація. Сьогодні її надає за вимогою будь-яке відділення міліції. Наша діяльність ліцензована, ми співпрацюємо з багатьма державними установами…

         Льоня не слухає, підписує папери.

         К о с о о к а: А зараз ви повинні внести вартість таймшер-сертифіката – це лише 7 тисяч доларів! У нас же сьогодні шалені знижки! З точки зору інвестування, така операція є дуже вигідною, адже на кінець року вартість вашого сертифіката зросте майже втричі і становитиме вже 20 тисяч! Навіть якщо ви відмовитеся використовувати своє право на відпочинок, ви можете продати свій сертифікат. Це гідне капіталовкладення, виходячи з сучасної економічної нестабільності. Жоден банк не пропонує такої прибутковості! У нас черга із бажаючих придбати сертифікати. Якщо ви не захочете їздити по світу, ми з радістю викупимо його у вас.

         Льоня неуважно слухає Косооку. Йому дуже сильно тисне скроні. Музика дає можливість чути Косооку через слово. За кожним столичком сидять люди і так само слухають менеджерів лотереї «Відпочинок на Мільйон», підписують папери.

         Ж і н к а  за  с у с і д н і м   с т о л о м (кричить в мобільний телефон): Вася, Вася! Ти чуєш мене?! Мені терміново потрібні гроші! Менше ніж в-півціни ми через тиждень полетимо на Сейшели!.. Що ти бубониш?!.. Лежать між рожевим і синім рушником в комоді!… Та всі вези!…

         Молода сімейна пара зліва дістає кредитні картки.

         Льоня вдивляється в темряву зали. Біля сцени стоїть сивий чолов’яга в темному одязі. Поруч із ним модельна білявка. На грудях чоловіка та білявки висять однакові прикраси на ланцюгах – у вигляді пентаграм. У Льоні починає гойдатися перед очима. Він піднімається і біжить до туалету. Там його знуджує. Згадує, що залишив портфель у залі, повертається.

         В залі ажіотаж. Запрошені раз у раз телефонують близьким та родичам. Дехто знімає з себе коштовні прикраси і залишає їх під заставу. На столах розкидані кредитки, хтось виписує банківські чеки. Музика стає все гучнішою. Льоня помічає свою валізу в іншому місці – в кутку зали, забирає її. Косоока намагається його затримати, трясучи паперами з його підписами в повітрі. Льоня виривається з обіймів Косоокої і тікає.

        

Коментар фахівця.         Шахраї, що вигадують подібні схеми викачування грошей, засновують свою роботу, здебільшого, на відкритій інформації. Рідше вони купують її в корумпованих чиновників або користуються послугами хакерів, які зламують бази даних. Та найлегше вони розкручують свої потенційні жертви на розмови, під час яких ті самі розповідають про себе все і трохи більше (через те ж соціологічне опитування, наприклад). Критерієм відбору можуть бути дорогі напої та делікатеси, які «клієнт» набирає в свій візочок у супермаркеті. Завдання – вмовити потенційну жертву відвідати шахрайську презентацію, організовану помпезно та дорого, аби не виникло підозр у несолідності. Під час таких заходів, зазвичай, застосовуються НЛП-технології. Мета – аби інформація потрапляла до свідомості клієнта, минаючи так звану «сферу оцінки», за допомогою якої можна критично оцінити те, що відбувається навколо. Як допоміжний засіб, використовується гучна музика (вона швидко втомлює), тихі монотонні слова менеджера, який заколисує, а також постійні повтори ним фраз з ключовими словами – «вигідно», «терміново гроші», «всі документи оформлені» тощо. Музика ритмічна – вона якнайшвидше налаштовує мозок на потрібні коливання, роблячи дії осіб з уразливою психікою керованими. На презентації створюється штучний ажіотаж: клієнт має бачити, що всі платять гроші (принцип соціального доказу – або принцип «стадності»). Інколи шахраї підмішують легкі психотропні речовини до напоїв, аби розслабити потенційну жертву.

 

          Квартира Льоні Голубка.

         Льоня важко піднімається з ліжка, вмикає настільну лампу, тягне руку до портфеля з ноутбуком. Звідти чується придушений писк. Руки Льоні потрапляють на щось м’яке та живе. Це щ о с ь боляче клює палець Льоні. Той відсахується і жбурляє портфель на підлогу. Тільки тепер Льоня помічає, що випадково взяв чужий портфель.

         В кімнаті гасне світло.

 

         (Далі буде.)

 

 

 * Продовження. Вступ читайте в попередньому пості.

Казка для дорослих, заснована на реальних подіях. Ім’я головного героя Льоні Голубкова змінено на ім’я Льоня Голубко. Місце розгортання сюжету – Україна.