Облігація – англійською мовою Bond.
Після фільму «Місце зустрічі змінити не можна» багато хто досі плутається, через яку букву писати слово облігація – «О» чи «А»…
Протягом історичного періоду розвитку та постійного вдосконалення фондового ринку людство придумало чимало інвестиційних інструментів, завдяки яким інвесторам вдається захистити себе від карколомних подій, до яких, без сумніву, належать фінансові кризи.
Йдеться про механізм диверсифікації ризиків, тобто про їхнє постійне «розкладання» по різних «полицях», до яких катаклізми, що трапляються на фінансових ринках, не встигають дістатися одночасно. Вважається, що вкладати вільні кошти виключно в акції, забуваючи про більш широку диверсифікацію ризиків, не варто. Треба робити своє життя більш багатогранним, урізноманітнювати його. Звісно, я маю на увазі життя інвестиційне.
Я особисто не люблю інвестувати в облігації, але це не означає, що я маю ігнорувати їх у своєму професійному житті. Припустимо, ви є власником компанії, і вам конче необхідно поповнити свою «скарбницю» з обіговими коштами, оскільки ви маєте певні плани власного економічного розвитку.
Нагадаю, що темою минулого блогу були акції. Випускаючи їх, емітент, коли йому потрібні кошти, віддає вкладнику частку своєї компанії. Інвестор стає партнером, а по суті своїй, співвласником бізнесу.
А що робити емітенту, якщо він,
· по-перше, не хоче ні з ким ділитися своєю власністю,
· по-друге, впевнений в успішності свого економічного розвитку на тривалий період,
· по-третє, все ж таки потребує коштів та ще й чималих.
Звісно, можна піти до банку і взяти кредит. Але не виключено, що в банку відмовлять, розвівши руками: сума, що потребується, є дуже значною, отже пробачте…
Але власник компанії має вихід. Зазвичай, його підкаже сам банк, який і виступить своєрідним посередником у випуску облігацій. Випустивши такі цінні папери, компанія позичить гроші в інвестора і по завершенні обумовленого договором строку поверне йому їх з відсотками. Таким чином, продаючи облігації, компанія запозичує гроші у вкладників, а облігація є офіційним свідченням боргу.
Принципова відмінність.
Людина, яка купує акції компанії, купує, так би мовити, частку цієї компанії і, за певних умов, може навіть претендувати на участь в її управлінні.
Купуючи облігації, інвестор перетворюється на кредитора. Більше того. Облігації мають вельми високу номінальну вартість. Тому коли ми говоримо «інвестор», то, зазвичай, маємо на увазі не пересічного громадянина, а той же банк, який виступив «посередником» емісійного процесу, та інших інституційних інвесторів.
Я зазначав раніше, що не люблю облігації. Чому?
- В першу чергу тому, що прибуток власників облігацій не зростає разом з прибутками компанії-емітента. Він є заздалегідь зафіксованим у певних цифрах і не зростає ні за яких умов. Номінально, він є менш ризикованим, надійним та стабільним.
- Та моя нелюбов до облігацій пояснюється не лише їхньою низькою доходністю, а й через певний міф про відсутність ризиків таких інвестицій.
Фінансові кризи трапляються з певною періодичністю, потерпають від них усі, а найбільше – країни з так званою «перехідною» економікою, до яких поки що належить і Україна.
Інфляційні та девальваційні процеси – одні з найбільших ризиків, з якими може стикнутися власник облігацій. Мало хто, купуючи їх, може вирахувати відсоток щорічної інфляції.
В Україні були роки, коли інфляція складала і 10 000 % на рік! Минулорічний офіційний показник зупинився на позначці 22%.
Інфляційний відсоток нещадно «поїдає» відсоток прибутку по облігаціях: інвестор, у кращому випадку, виходить у «нуль», в гіршому, під час гіперінфляції, — отримує значні збитки.
Ті ж процеси по акціях, навпаки, збільшують їхню номінальну доходність. Девальвація (через високий курс іноземної валюти) збільшує кількість гривень, яку отримує за свою продукцію наш експортер на зовнішньому ринку, а інфляція (через зростання цін) збільшує купу гривень, яку отримує вітчизняний виробник за свої товари та послуги на внутрішньому ринку.
Сьогодні в Україні найгірша ситуація склалася з корпоративними облігаціями: їхні інвестори опинилися в зоні найбільшого «траблу». Емітенти таких облігацій мали довгострокові плани власного економічного розвитку. Ясна річ, світова фінансова криза до цих планів внесла свої корективи. Емітентам залишається тепер хіба що йти на реструктуризацію і домовлятися з покупцями їхніх цінних паперів про зміну умов – пролонгацію термінів виплат, зменшення відсотків тощо…
Завершуючи своє освідчення у нелюбові до облігацій, не можу втриматися від посмішки.
Деякі жінки порівнюють інвестиційні інструменти з чоловіками. Ці жінки напевно знають: так само, як немає ідеальних інвестиційних інструментів, так само немає й ідеальних чоловіків.
Спільним між чоловіками та інвестиційними інструментами є те, що вони мають дві найважливіші характеристики:
· надійність
- та доходність
Зазвичай, надійні чоловіки мають низьку, як облігації, доходність. Натомість, чоловіки з високими прибутками – як акції, вкрай ненадійні. Останніх дуже складно втримати в потрібній кондиції в своєму «інвестиційному портфелі».
Жіночий «чорний» гумор радить диверсифікувати ризики свого «портфеля» наступним чином:
· 75% часу вкладати в номінально надійних, але низькодоходних чоловіків
- 25% — в кількох високодоходних, хоча й ненадійних
Прагматична жіноча логіка здатна на паралелі з фінансовими інструментами. Не більше того.
А ось прості шкільні задачки говорять про інше.
З пункту А до пункту Б вирушив поїзд…
Уявімо собі, що у 1715 році всім нам відомий гетьман Полуботько поклав до англійського банку діжку із 100 кг чистого золота.
А у 1918 році гетьман Скоропадський наказав своєму міністрові фінансів перевкласти до кращих часів «вміст цієї діжки» у державні казначейські папери США.
Міністр напередодні багато працював і зранку, на «хвору» голову, видав розпорядження вкласти весь скарб… у акції американських компаній. Ну, чоловіки зрозуміють: чого лишень не буває зранку…
Далі арифметика проста.
З 1715 по 1918 рік середньорічна доходність по банківських вкладах склала 4%.
У період з 1918 по 1991 рік – по облігаціях — ті ж 4%, по акціях — +9%.
Відповідь: якби міністр виконав вказівку свого керівника, то у 1991 році ця інвестиція принесла б незалежній Україні аж 104 млн. доларів, а результат «помилки» склав би 3 млрд. 201 мільйон доларів.
Все ж таки в розсолі – щось є…
10.06.2009 в 18:38
ВСЕ ПОНЯТНО! ОКСАНИЧ ПИШЕТ НОВОМОДНЫЙ УЧЕБНИК ПО ЭКОНОМИКЕ, В КОТОРОМ БУДУТ ЭЛЕМЕНТЫ ПСИХОАНАЛИЗА И ДАЖЕ КАМАСУТРЫ! Я КУПЛЮ ТАКУЮ КНИЖЖЖКУ! И Я ПЕРВАЯ В ОЧЕРЕДИ НА ПОДПИСНОЙ ЭКЗЕМПЛЯР С ПОЖЕЛАНИЯМИ БОЛЬШОЙ И ЧИСТОЙ ЛЮБВИ С ЧЕЛОВЕКОМ, КОТОРЫЙ ВКЛАДЫВАЕТ ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО В АКЦИИ!
11.06.2009 в 01:45
Шановний Сергій Оксаніч,
Я зовсім не Вашого рівня освіти в фінансовій дяльності, бо моя професія повязана з іншим напрямком людської діяльності, я не так гарно володію україньскою як ви але, люблю свою мову і країну.
Я завжди вважав себе дуже талановитим на ідеї великого бізнесу, насправді талановитим, бо жодна моя ідея ніколи не померала, а леше трасформувалася і збагачувалася, разом з моїм особистим розвитком.
Я завжди намагався знайти місце виходу своїх ідей за межі моєї голови, але не знаходив його.
Десь в серпні 2008 року, за мить до прояву світової кризи в Україні, я зрозумів що роблю щось не так. Я почав читати все що було повязано з фінансовую діяльностю — книжки, статті, новини. З тих пір я здобув велику кількість корисної інформації яка допомогла мені зрозуміти яким чином мої особисті фінансові справи допоможуть мені в моїх прагненнях великого бізнесу.
В своїх пошуках я зрозумів що інформація яку я отримав має дуже велику силу і потрібна не лише мені.
Мої прагнення розповісти про все це своїм друзям закінчмлися пораскою. Виявилося що це нікому не цікаво, тобто всім цікаво як можна заробляти більше, але ніхто з них не пішов далі.
Читаючи Ваш блог, я бачу дуже багато образливих коментарів. І це дуже смішно, бо насправді складається таке враження що людина яка пише їх з легкістю витрачає свій час на коментар з нульовою інформативністю, замість того щоб гарно подумати над тим що написано в дописі.
Напередодні появи вашого блогу я завів блог і собі.
Тематика: «Школа інвестування»
Мого вільного часу та натхнення вистачає лише на написання одного допису на місяць, але такі великі паузи між ними дозволяли гарно обміркувати тему наступного допису. Читаючи Ваш блог, особливо останні дописи я зрозумів що теми на обміркування яких я витрачав дуже багато часу, досить гарно розкриваютсь в ньому.
Тому піишіть, пишіть навіть якщо не бачете гарних коментарів, пишіть бо ви розумна людина і вас цікаво читати, пишіть.
Величезне Вам спасибі.
І маленьке питання:
Чи плануєте ви відкриття пайових венчурних фондів?
Бо особисто я, не маючи змоги реалізувати свої ідеї на даному етапі життя, із задоволенням вклав би гроші в фонд який би фінансував найсміливіші ідеї, і знаходився під управляннім такої компанії як ваша.
11.06.2009 в 13:53
Пане Сергію!
Дещо дивно було читати деякі пасажі в останньому Вашому дописі. Скажімо, про захищеність інвестицій в акції від курсових та інфляційних ризиків. Fдже це, м’яко кажучи, не так.
Під час інфляції дійсно ціна товарів збільшується, але одночасно зменшується і попит на них, бо погіршується купівельна спроможність «маленьких українців». Окрім того, та сама компанія закуповує сировину також за вищими цінами. Отже, чи отримає компанія більший прибуток, чи збільшиться вартість її акцій — ще питання. Натомість, за Вашою логікою виходить, що українські компанії, які пережили гіперінфляцію 90-х, мали б почуватися щонайменше як кіт у Масляну…
Згадані в блозі та низка інших ризиків закладаються в ціну і акцій, і облігацій, бо ніхто з інвесторів не хоче їх нести. Скажімо, облігації продаються з дисконтом до номіналу, який і забезпечить фіксований, але більший за купонний відсоток.
Більш коректно було б сказати, що інвестиції і в акції, і в облігації добрі, АЛЕ на різних фазах циклу економічної активності.
П.С. Блог все більше нагадує не щоденник, а мікс із підручника й маркетингового інструменту. До речі, як там продажі КІНТО ЕКВІТІ?
11.06.2009 в 17:30
Тепер ми знаємо, як диверсифікувати чоловіків 😉
11.06.2009 в 17:32
Мне тоже больше нравятся «мужчины-акции», хотя и бывает слишком гарячо и рискованно 🙂
11.06.2009 в 18:06
Олексію, йшлося про те, що в умовах інфляції знецінюються гроші та активи з фіксованою дохідністю. Тоді як ціна акції в тій чи іншій мірі враховує фактор інфляції. Грубо кажучи акція відображає вартість підприємста, яке її імітувало. А вартість підприємства — це вартість її активів за мінусом зобов»язань а також вартість нематериальних активів, гудвілу та інше.
В 90-х інфляція сягала 10000% на рік. Але вартість, скажімо нерухомості, якщо і втратила щось в ціні через зниження купівельної спроможності, але, скажімо кілька останніх років її вартість тільки зростала.
Або, наприклад, вартість акцій вітчизняних металургійних підпримст практично не залежить від купівельної спроможності, адже основний їх ринок збуту — зовнішний. І у випадку відновлення попиту на метал виросте й ціна на акції мет. підприємства.
А власник облігацій в умовах інфляції тільки втратить. У випадку продажу облігації з дисконтом від номіналу, що покриває інфляцію, вигоду отримає лише той, хто буде її погашати.
11.06.2009 в 18:30
Оксанич Вам не відповість про продажі Еквіті.
Можна буде побачити в «Результатах» через пару місців обсяг активів фонду.
Судячи з валу запитань в «Електронній консультації» щодо фонду, думаю продажі непогані.
11.06.2009 в 20:31
2 me:
Дійсно, «в тій чи іншій мірі» ціна акції враховує інфляцію: чим інфляція вище — тим акції торгуються дешевше. І не інакше. Це, власне, єдиний спосіб врахувати інфляцію в ціні акцій компанії.
Інфляція — це фактор ризику. Взяття її під контроль і стримування у вузькому коридорі (т.зв. таргетування) — основна задача всіх центральних банків та урядів розвинутих країн (нажаль, не України). А фактично непрогнозована інфляція, як у нашому випадку, — то взагалі зло. І воно суттєво заважає розвиткові нашого фондового ринку.
Приклад з металургією ще раз доводить, що інвестиції в акції та облігації не варто розглядати як альтернативні, бо ж кожному овочу — свій час. Навряд чи варто було співати оди інвестиціям в акції, скажімо, рік тому, чи не так?
До речі, представники багатьох компаній, в т.ч. і цієї, минулого року покладали багато сподівань щодо відновлення фондового ринку на осінь. Не так сталося, як гадалося. Чого чекаєте цієї осені? за рік?
11.06.2009 в 21:04
Коли вже говорите про центральні банки світу та інфляцію, то скажіть, а чому падіння фондових ринків супроводжується зниженням інфляції у цих країнах, падінням цін на сировину (нафта хоча б)? Та тому що зниження інфляції або дефляція — це свідчення скорочення споживчого (і не тільки) попиту і як наслідок скорочення продажів, ВВП і т.п.
Схоже, Олексію, ваше уявлення про світові фінанси якесь спотворене і однобоке.
12.06.2009 в 10:29
Романе, а в чому ви бачите суперечність?!
Щодо інфляції, то є два джерела її походження — попит та ціни на сировину. Обидва випадки мають чітку інтерпретацію в проекції на ВВП в теорії агрегованого попиту — агрегованої пропозиції, ражду звернутися до неї.
Добре, Романе, що на ваш погляд хоч ваше уявлення про фінанси неспотворене і всебічне.