В Радянському Союзі для поняття «ризик» було віднайдено ГОСТ Р 51897-2002, який визначив це явище, як «поєднання вірогідності події та її наслідків».
Для багатьох із нас поняття ризику перебуває за межами логічного розуміння – ми сприймаємо ризик, в першу чергу, на рівні відчуттів:
- серцебиття (через надмірний вміст адреналіну в крові),
- тремтіння в руках,
- металічний присмак у роті.
Різке зниження рівня гормону серотоніну, що відповідає за стан насичення та вдоволення, тягне наше єство в якусь захмарну далечінь і не дає зупинитися на досягнутому.
Можна сказати абсолютно точно: у тих, хто не виймає вільні кошти з обороту, а постійно вкладає їх у різні проекти, дуже погано з рівнем серотоніну.
Хоча я завжди переконував і буду переконувати, що ховати гроші під матрацом або закопувати їх у банках на городі з багатьох ознак є не менш ризикованим, ніж купувати, наприклад, акції нікому невідомих підприємств.
Цікавий факт: американці колись намагалися знайти так званий «ген самогубства». Не знайшли, але дійшли дуже цікавих висновків: потенційні самогубці мають критично низький рівень серотоніну в крові (вони весь час не задоволені життям). Така дисфункція організму передається у спадок. Гену ніякого не існує, просто за дітьми, в яких від народження замало цього гормону, слід більш уважно спостерігати в підлітковому (перехідному) віці, важче такі люди переживають і кризу середнього віку.
Як би там не було, але самогубці, мандрівники, спортсмени, артисти, винахідники та інвестори мають одну й ту ж ваду – серотонінову недостатність. І ще невідомо, в кого вона більша. Правда, наслідки від неї в кожної категорії різні: одні свідомо йдуть з життя, інші своїми активними діями, навпаки, прагнуть максимально поліпшити його якість, зробити його більш динамічним та яскравим.
Той, хто не намагається грати, не ризикує. Чим більша ставка, тим ризикованішою є твоя гра. Але ступінь нашого ризику завжди пов’язаний з очікуваними результатами, тому максимальний ризик ми погоджуємося приймати лише з огляду на можливість отримання надзвичайно високого прибутку. Отже, якщо рівень вмісту серотоніну сучасна медицина ще не навчилася регулювати, то пошук «золотого січення» між інвестиційним ризиком та прибутком, тобто між страхом та жадібністю, є альфою і омегою всього інвестиційного бізнесу.
Окремо в недалекому майбутньому я планую обговорити такі теми як особливості інвестування в нерухомість, в коштовності, в землю. Та сьогодні — про найпопулярніший вид інвестицій, а відтак і найзахоплюючий та найприбутковіший, — вкладання в акції.
В історичному контексті: акція – за матеріальною ознакою – просто папір, що пропустили через друкарський верстат. Сутність же будь-якої акції полягає у тому, що це папір, який має ціну, а не лише собівартість чи вартість друкарського виробу. Він є папером цінним. Звісно, ціна такого паперу завжди різна.
Придбані акції мають цінність лише тоді, коли хтось готовий за них платити в той момент, коли власник зібрався їх продати. Акція закріплює право її володаря (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством та на частину майна, яке залишиться після його ліквідації. Чим більшою кількістю акцій володіє інвестор, тим більша частка майна є його власністю.
Тепер щодо ризиків. Вартість акції може бути недооціненою ринком (компанія вийшла на ринок не так давно та не встигла ще себе зарекомендувати), але згодом її ціна може стрімко піти вгору (щоправда, може, й ні). Навпаки, придбавши переоцінені акції «мастадонта» ринку, стабільність та імідж якого вимірюється багаторічним позитивним трендом випущених ним акцій, інколи можна опинитися ні з чим через банкрутство такого суб’єкта. Тоді ваш цінний папір знеціниться.
Ризики володіння акціями залежать, переважною мірою, від проблем розвитку самого підприємства, а також від всіляких форс-мажорів, найбільша кількість яких виникає саме в періоди фінансових криз. Звичайно, купуючи акції «мастодонта», ви ризикуєте значно менше, ніж «граючись» в інвестора маловідомого для фондового ринку підприємства.
Фондовий ринок примхливий, як погода у горах, що здатна мінятися десятки разів на день… Він абсорбує в собі все – від активізації плям на сонці та терористичних актів до виступів провідних політиків та лідерів суспільної думки. Головна перевага тих, хто приймає динамічну невизначеність під час інвестування в акції – справедлива винагорода за правильну оцінку можливостей.
Правильна оцінка можливостей та, відповідно, ухвалення правильних рішень на підставі оцінки, — це вже управління. Управління ризиками.
ХХ століття перетворило акції на об’єкт індустріального інвестування. Тобто тепер ви не просто інвестуєте, тепер ви долучаєтесь до величезного транскордонного та транснаціонального процесу. Тоді ж, до речі, у ХХ столітті, виникла складна наука, що подеколи межує з футурологією, — ризикологія.
Сказано: не створи собі кумира, і я поділяю цей принцип. Тим не менше, з великим задоволенням читаю біографії різних видатних особистостей, які були і залишаються окрасою людського роду. Одним з таких для мене є Уоррен Баффет, який вже багато років перебуває на верхівці списку найзаможніших людей світу.
Передусім, мені імпонує його філософія, яка, на мій погляд, і є секретом фінансового дива цієї людини. Так, Баффет переконаний, що на ринку обов’язково є компанії-переможці, треба лише їх відшукати. Саме вони демонструють зростання інтенсивніше, ніж інші. Крім того, мільярдер попереджає, що якщо використовувати розрахунки (а не просто грати на талан), то гарантій досягнення вершин немає, а гарантія не зануритися в божевілля є. Разом з тим, він закликає використовувати спеціальні методики аналізу ринку: читати новини, вивчати звітності компаній, графіки цін на сировину тощо.
Використовуючи аналіз, вважає Баффет, можна відірватися від загальної лави неосвічених інвесторів і, відповідно, прибуток зросте. З вуст Баффета — все напрочуд просто. Він і спосіб життя обрав надзвичайно простий: замість того, аби мешкати в супер-дорогих будинках та вечеряти у відповідних ресторанах, інвестує всі вільні кошти в акції.
З 1965 по 2005 рік вартість акцій Berkshire Hathaway зростала в середньому за рік більше ніж на 21%. Тобто інвестори, які довірили свої гроші Баффету, отримували доходність у 3 рази вищу, ніж інвестор з «потойбічною» підказкою з ідеальної інвестиційної моделі лауреата нобелівської премії з економіки Роберта Мертона
Просто? Так. Хіба що поки ніхто не зумів цього повторити.
Ризик – багатомірне та багатогранне явище.
Ми ризикуємо, сідаючи за кермо автомобіля: він є джерелом підвищеної небезпеки.
Ми ризикуємо, відпочиваючи в країнах з тропічним кліматом: там нас можуть покусати небезпечні екзотичні комахи.
Ми ризикуємо, йдучи до переповненої концертної зали: раптом почнеться пожежа, і натовп затопче нас.
Ми ризикуємо, дихаючи забрудненим повітрям, споживаючи отруєні пестицидами яблука та бозна ще що.
Ми ризикуємо зазнати збитків, інвестуючи в акції, так само, як і ризикуємо отримати надприбутки.
Такі ризики перебувають по різні боки маятника, що розгойдується: багатовекторність ризиків передбачає не лише знак «мінус», а й знак «плюс». Та ризиковані дії завжди об’єднує спільна риса: суб’єкт, що має намір до них вдатися, завжди має право вибору. Тобто цілком можливо не ризикувати.
Говорять, що є лише один вид адреналіново-серотонінового сплеску шаленої сили, яким практично нереально управляти – це кохання.
В перші дні кризи довелося почути дивне анекдотичне запитання: «Що б ви обрали, якби криза поставила перед вами життєву дилему – втратити мільйон або кохану жінку?».
Всі відповідали по-різному. В залежності від кількості мільйонів власного капіталу :-).
03.06.2009 в 20:50
Як на мене, останній блог найвдаліший.
Дуже цікава думака в кінці тексту. Покажіть мені мільйонера, який щасливіший зі своїм мільйоном але без коханої жінки, ніж навпаки 🙂
Думаю, через деякий час ми побачимо бестселери за авторством Оксанича на теми інвестицій і життєвої філософії.
Чекаємо!
04.06.2009 в 14:58
О риске интереснее чем о Баффете… но…
Прочитав дилемму о «женщине и миллионе» сразу вспомнил два произведения на эту тему — книгу Джека Лондона «Время не ждет» и фильм с Деми Мур «Непристойное предложение». Книга в сто раз лучше фильма, рекомендую всем кто не читал — «классика инвестиций». И там и там, кстати, выбор состоялся в пользу женщины — и среди множества читанного и виденного припомнить обратного не могу.
Кстати, у того же Баффета был надежный тыл и сильная мотивация зарабатывать деньги. Поиграл на бирже, разочаровался, вернулся в семейный бизнес, женился, ушел на съемную квартиру, экономил, родился ребенок, экономить пришлось еще больше, для дополнительного заработка читает лекции студентам. Это ему 24 года. Банальнейшая картина. Папа-конгрессмен не помогает ничем кроме микро-зарплаты, а зная человеческую натуру, можно предположить что немало давит на сына показывая что сам он ни на что не способен. Во власть стремятся властные люди, давление с его стороны на единственного сына естественно, наверняка с ним было связано много ожиданий. Жена, как любая женщина, естественно давит – у тебя жена, ребенок, нужно кормить-одевать-содержать, нужно свое жилье, сколько можно на съемном, все время экономим. Вероятно она была умная женщина и делала это мягко – иначе закончилось бы разводом, как у огромного количества любящих пар в такой ситуации, а они благополучно жили долгие годы, они расстались когда им было за 50 лет и он был уже состоявшимся человеком.
Его, 24 летнего пацана поманил пальцем тот, в чьем авторитете он был уверен, и с чьей помощью надеялся разбогатеть, и Уоррен оставив папино дело и жену с ребенком рванул за миллионами. Получив не намного большую зарплату, такие же перспективы как и у папы, и почувствовав, что подчиняться чужому человеку не легче и приятнее чем родному, потеряв очередные розовые очки и осознав что никто не будет делать его богатым кроме него самого (кому он здался!), Уоррен через два года вернулся домой. Два года прошло, а ситуация осталась той же – семью нужно кормить, на дядю работать не сахар, к папе возвращаться обидно и больно, хочется заниматься любимым делом, а не противной душе работой. Повторюсь – банальнейшая ситуация. В таких ситуациях находится каждый второй, если не первый, женатый молодой мужчина в начале своей взрослой жизни.
Надо отдать должное товарищу Баффету, он в терминологии г.Оксанича – атаковал кризу. Боялся выступать публично – пошел на курсы Карнеги. Нужны были деньги чтобы открыть дело – пошел убеждать знакомых. Открыл дело – все делал чтобы не прогореть. Не остался вечным «маркетологом» на ставке. Не развелся с женой. Не спился. Как многие и многие во все времена…. Надо отдать должное жене Баффета – не все женщины положительно мотивируют мужчин, не все примут в семью после расставания, не все вытерпят 10 лет постоянной экономии, мало кто из них примет решение не покупать дом когда на него уже есть деньги, а ждать пока получится их приумножить, чтобы купить этот дом не на все деньги, а на малую их часть.
Большой вопрос – а был бы Баффет так богат, если бы ему досталась другая женщина? Народная мудрость гласит, что бы быть женой генерала нужно выйти замуж за лейтенанта. Лейтенанты без толковых жен, очень редко становятся генералами. «Атака на кризу» в исполнении Баффета удалась ему, мое мнение, не в последнюю очередь благодаря тому, что у него был надежный тыл. А начал он эту атаку (человек, который писал про себя «я-застенчивый»), мое мнение, тоже не для себя – обеспечить семью, воспитать детей, переехать из съемной квартиры в собственный дом – уверен на первых порах в его 25-30 лет именно это заставило стать его на тот путь который он уже прошел. Стал бы он делать то что делал, не имея таких мотивов? Можно спорить, но лично я сомневаюсь…
08.06.2009 в 12:57
Очень интересный блог, а возможно сделать его на русском тоже? А то затрудняется восприятие. Спасибо
08.06.2009 в 16:38
Как красиво Ram написал о женщинах. Впрочем, он всегда пишет хорошо.
Миллионер, который готов отказаться от любимой женщины в пользу миллиона — или не любит ее по-настоящему, или вообще потенциально опасный партнер, и в бизнесе тоже.
Наверняка в истории есть примеры, когда успешность, знаменитость или богатство кому-то упали, как снег на голову.
Но основная масса успешных людей все же рисковала.Ситуация риска — это всегда стрессовая ситуация. А как звучит в физике — каждое тело стремится к состоянию покоя. Психологи выделяют отдельный термин — «зона комфорта человека». Это когда все вокруг знакомо, уютно, стабильно прибыльно, предсказуемо и вылазить из нее абсолютно никуда не хочется. И живет себе человек по инерции.Риторический тезис — все ж есть, чего еще надо.
Это страшная вещь для личности на самом деле, она засасывает подобно болоту.
Но стоит задуматься вот о чем. А где я буду лет через 10, если не буду пытаться изменить свое настоящее в лучшую сторону? Наверное, там же где и сейчас.
А где я мог бы быть или могла бы быть, если бы решила рискнуть?
И последнее — это уже с чисто славянским менталитетом — а где же будет Василий Петрович, который рискует уже сейчас, на моих глазах? 🙂
09.06.2009 в 00:23
К сожалению, в 99,99% случаев мужчины делают выбор в пользу своих миллионов. Ведь это давалось с гораздо бОльшим трудом, нежели женщина: она и легче досталась, и дешевле обходилась в процессе после того. Только потом, на одре, они вспоминают, что могли бы прожить более яркую жизнь. И что миллионы не помогли им в этом, а только помешали. Но это на одре. Это уже практически в маразме, когда их никто уже не слушает, а только ждут, когда, наконец, можно получить доступ к завещанию маразматика, впашего в романтическое настроение. Миллионерам как раз -то и комфортнее со своими миллионами, а не с любимыми женщинами. Кстати, заметьте, Оканич не сказал, КАК ОН ответил на этот вопрос.
09.06.2009 в 11:10
Баретта, Вы жжоте
09.06.2009 в 11:13
Баретта, так утверждать — это то же что говорить, что 99,99% всех женщин вибирают мущин только из-за денег. Вы же не согласитесь? или как?
09.06.2009 в 16:22
Мне тоже понравилось, как Рам высказался по поводу жинщины и надежного тыла. А что вы, мужчины, думаете о том, что главной мотивацией достижения богатства является любимая женщина? Так ли это?
10.06.2009 в 09:53
Главной мотивацией достижения богатства является достижение богатства. А вот вдохновляет к этому в первую очередь женщина. Поэтому она вполне естественно считает, что это всё ради нее.
10.06.2009 в 10:25
Думаю все таки в основе стремления разбогатеть просто жадность (не обязательно в плохом смысле слова — такова природа). А женщина может быть мотивацией в любых достижениях мущины (успех в бизнесе, карьера, успех в творчестве и т.п.).
10.06.2009 в 12:09
Спасибо за доброе слово! Приятно, когда мужчины так говорят 🙂
10.06.2009 в 15:53
Женщина мотивирует мужчину ко всему — и к достижениям со знаком «плюс» и к совершению преступлений. В теории. Или в прошлом. Сейчас наши мужчиньі пресьітились даже их мотивацией. Они уже перемотивированьі. Женщиньі их уже вряд ли вдохновляют. Деньги — пока да. Наверное, не худший вариант. Женщинам должно бьіть грустно…
10.06.2009 в 17:24
Это из разряда «все мужики козлы», «вот мужики пошли» и т.п. 🙂
10.06.2009 в 18:42
Для ME:
Вы попали в точку!
10.06.2009 в 18:53
Это не Юлия Владимировна случайно под ником Баретта? 🙂
Похожие нотки прозвучали в ее недавнем выступлении по тв 🙂
10.06.2009 в 20:30
Да, это я…
11.06.2009 в 12:20
Как у вас интересно! Вот и добрались от акций и облигаций до извечных понятий-любовь, счастье, а что первично, что вторично-курица или яйцо? И рай ли с милым в шалаше? Наверное, тут есть счастливые исключения, которые только подчеркивают правило. Хотя , конечно, экономика движет не только политикой,
Любовь и бедность навсегда
Меня поймали в сети.
По мне, и бедность не беда,
Коль нет любви на свете.
И трижды счастлив тот бедняк
с его простой любовью,
кто не завидует никак
Богатому сословью.
Богатство, власть в конце концов
приносят мало счастья.
И жаль мне трусов и глупцов, что в их покорной власти!
Так почему жестокий рок
Всегда любви помеха?
И не цветет любви цветок
без славы и успеха!
11.06.2009 в 17:18
Так прощего всего думать, что «они» козлы. А в душу заглянуть, попробовать понять и не обижаться намного сложней.
12.06.2009 в 12:42
Сколько бы вы ни заглядывали в душу мужчины, чья главная мотивация -деньги, эта мотивация все равно не изменится. Чем выше мотивация, тем больше денег, тем больше женщин и соблазна рядом с таким мужчиной.
И часто женщины подозревают о существовании друг друга, заранее смиряются с наличием других, а в некоторых случаях даже общаются или дружат.:-)
Обижаться здесь невозможно, такая жизнь. И если женщина не готова к таким фактам лучше ей покупать облигации, а не акции.
12.06.2009 в 16:35
Жестокие вещи Вы, Наталья, говорите. Старшно.
12.06.2009 в 16:36
Думаю обижаться надо — это вопрос самоуважения.
12.06.2009 в 16:38
Почему-то принято считать, что очень успешный мужчина (акция, так сказать) будет вести себя подобным образом.
Кажеться это далеко не всегда так.
Порядочность, верность, успешность и жизнелюбие — это вполне сочитаемые явления.
13.06.2009 в 16:16
«Если женщина говорит, что ненавидит тебя, то это значит, что любит, но ты — козёл».
Выбирать между миллионом и женщиной — глупо, т.к. имхо деньги не существуют. Деньги — это набор возможностей, а не реальность, даже золотые деньги. И кроме того, в нашей стране, с её неуважением к собственности, деньги на законных основаниях могу отобрать и поделить. Или принять судебное решение в крыжопльском районном суде, что на самом деле это не вы заработали эти деньги, или вы заработали не эти деньги, или вы — это вообще не вы, а денег никогда и не было 🙂
Короче, Баффет рулит, потому что полвека имеет инвестиционную стратегию и не слазит с неё. И выработал эту стратегию не по наитию, а изучая сущность экономики, финансов, психологии и «инвестирования». В конце концов он достиг того положния, когда люди просят взять их деньги и управлять ними. Вот это — высший пилотаж. Хочу так же!
Но и при этом, я сомневаюсь, что у него нет страха перед возможной потерей. Как управлять страхом (риском, если хотите), чтобы в результате через много лет по любому быть в плюсе после периодического нашествия кризисов — это искусство. Это интересно: Оксанич, продолжайте.
Страха нет только у идиотов (в медицинском смысле этого слова). А идиоты осознанных решений не принимают.
13.06.2009 в 16:51
Nick, вы так романтичны, аж приятно читать.
Я привела пример жестких мужчин-акций и таких достаточно много. Не все, конечно.
Что касается необходимости обижаться на кого-то, то это тот случай, когда проще не обижаться на снег за то, что он выпал, чем обижаться.:-)
20.06.2009 в 08:16
Создайте женщину
Создайте женщину, не из ребра — из меда,
Из перца острого и сладкого вина,
Чуть-чуть надежды, чтобы верить в чудо,
Чуть-чуть боязни, что уснет одна.
Смешайте специи, немного кориандра,
Щепотку ночи и щепотку света дня,
Миндаль, корицу и немного амбры,
Воды прохладу, искорку огня.
Создайте женщину — запястья, шею, тело,
Чтоб оценить всю красоту суметь,
Всю гибкость кошки, силу от пантеры,
Чтоб рядом с нею быть всегда хотеть.
Улыбка, смех и легкость облаков,
Непостоянство — то печаль, то радость,
Немного тайны и портрет готов,
Добавьте ей ранимость, даже слабость…
Создайте женщину, что сможете любить,
Нет, не терпеть и не оставить рядом,
А чтоб беречь и на руках носить,
Чтоб просыпаться ради ее взгляда,
Стать сильным и почти неуязвимым —
Из пепла свое сердце воскресить…
Создайте женщину, чтоб быть любимым,
Создайте женщину, чтобы любить.
21.06.2009 в 11:32
Все сказанное ИМХО. Кол-во женщин выбирающих мужчин из-за денег крайние не постоянно и зависит от общего культурного и экономического процветания общества. Кроме этого, в процессе жизни индивида взгляды и ценности могут поменяться. В Украине я думаю даже обеспеченная финансово женщина врядли сможет «влюбиться». Использовать мужчину для заведения потомства — да, а потом развод, если брак был. Чтобы стать на ноги в нашей стране нужно слишком быть осторожным и прагматичным. После сотни подарков судьбы меняется взгляд на все, например на то, что на самом деле хочет человек от тебя человек, который крадется тебе в душу. Жестокость современного общества не оставляет шансов романтике, жаль конечно. Любовь это как сказочные персонажи к сожалению.
22.06.2009 в 16:15
«Жестокость современного общества не оставляет шансов романтике, жаль конечно. Любовь это как сказочные персонажи к сожалению»
ААА, это кто в каком мире живет, как Вы сами сказали, все очень субьективно. Я люблю, например, романтику, и наполняю сама свою жизнь ею и мужчин романтичных притягиваю. Так что все в ваших силах, в каком мире жить!