Корпоративний блог КІНТО

Навряд чи знайдеться в світі хтось байдужий до власної долі. В словах «фатум» або «фаталізм» більшість відчуває приреченість та сумирну покірність. Начебто вони і праві, але лише в тому випадку, якщо від початку вважати свою долю занепалою та нещасною. А якщо доля (зірка, карма) щасливі?

Ви здогадались - я фаталіст. Так, я вважаю, що наше майбутнє – це особиста Книга Долі, написана нагорі раз і назавжди. Переписати – неможливо. В цьому сенс фатуму. Слід навчитися лише свою Книгу уважно та вдумливо читати та інколи бачити прихований між рядками зміст.

Я переконаний, що Книги Доль в усіх без винятку щасливі, світлі та містять не лише «хепі-енди», а й щасливі новели на кожній сторінці. Просто ми не завжди маємо бажання вчитуватися. Хтось неуважно гортає сторінки і, відкидаючи Книгу в бік, знизує плечима, - мовляв, нецікаво, нудно, сіро, буденно. Такі люди завжди будуть невдахами та заздрісниками: вони просто не вміють «читати». Хтось, нехтуючи власною Книгою, весь час намагається підгледіти щось у чужій. Хтось зневажливо виплескує на Книгу кварти горілки, тримаючи непевними руками над сторінками чарку … На світі чимало тих, хто без пошани ставиться до своєї Долі.

А між тим, якщо Книга-Доля в кожного своя, та ще й щаслива, то треба б  уважніше придивлятися до власного «тексту», власної заданості.

В тому числі - й до заданості на збагачення.

Хто такий інвестор?

Потроху «портрет» цієї людини я змальовую чи не в кожному блозі. Формула «гроші роблять гроші» працює лише тоді, коли з’являється хтось, хто «запускає» цей процес. Починається все на рівні так званого локального управлінця – людини, яка управляє власною долею, розробляє управлінський цикл щодо власного успішного збагачення, читає написане в своїй Книзі і сприймає прочитане як керівництво до дії.

В Книзі Долі кожного написано: ти можеш бути заможним.

Якщо ти не бачиш, куди йдеш, то навіщо тобі туди йти?

Певного часу в потенційного інвестора з’являються вільні кошти. Це відбувається після того, як зароблену тисячу він спершу залишив у кабінеті стоматолога, потім придбав собі машину, що відповідає статусу, шубу дружині, дітей відправив вчитися до негіршої школи, а у власному помешканні з’явилося все необхідне. Отже, мінімальний бекграунд є. Що далі?

На цьому етапі слід розробити управлінський цикл власного збагачення. Адже фінансові надходження вже регулярні. Спокус щодо їхнього використання через край: тут і дачка за містом, і моторний човен, і коштовна побутова техніка, і ще більша квартира, і ще дорожча техніка – і по колу, і до безкінечності.

За такої ситуації не те що примножувати важко – складно навіть утримати в руках на короткий період. Тому потрібен план (цикл) з чітко прописаними завданнями, що мають грошовий еквівалент. Наприклад, мені потрібно те-то і не пізніше такого-то періоду, а для цього потрібна така-то сума.

Коли є мета, знаходження коштів – вже справа техніки. Є два варіанти поведінки:

• або почати методично відкладати з кожного грошового надходження (просто відкладати, незважаючи на інфляцію),
• або ж обрати для себе певний інвестиційний проект і сподіватися на прибутки від нього.

За загальним правилом, якщо вам потрібно заощаджувати та відмовляти собі в базових речах – ви ще не відбулися як інвестор, вам ще слід трохи зачекати.

Якщо час, місце, помічники чи спосіб дії обрані хибно або не тобою, не дивуйся, якщо щось не вийде.     

Уявімо, що все «зрослося»: ви вимостили собі надійний фінансовий підмурівок, маєте регулярні надходження або вільні кошти, у вас є мета та бажані терміни щодо її реалізації. Що далі? Звісно, збирання інформації на предмет «куди» і «як» інвестувати.

Майже в кожному із своїх попередніх блогів я зупинявся на об’єктах та інструментах інвестування. Я писав про високодоходні, але ризиковані акції, та про малодоходні, але часом не менш ризиковані облігації, робота з якими додає адреналіну в крові.

Вкладання коштів у нерухомість є набагато ризикованішим, ніж здається інвесторам-початківцям, оскільки ніхто не може дати прогнози щодо того, коли ринок цього сегменту досягне свого «кризового» дна, а також коли та наскільки він здійметься вгору. Нарешті всі вже переконалися, що «перегрітість» ринку нерухомості не може тривати вічно. Крім того, механізм реалізації такої інвестиції дуже складний, залежний не лише від ринкової кон’юнктури, а й навіть від такого «дріб’язку» як сусіди-алкоголіки, що розкидають недопалки під дверима квартири, і саме через це вам вже утретє не вдається її продати. Нюанси, здавалося б…

Землі також була присвячена окрема розмова. Йшлося й про проблеми вітчизняних сільгоспвиробників, і про тих, хто сподівається спекулювати землею. На жаль, законодавча недолугість та неповороткість у земельному питанні не створила передумов для того, щоб земля, нарешті, стала повноцінним товаром на ринку. Ринку землі, по суті, немає. А коли зміни до відповідних законів будуть внесені, на нас чекає стрімкий обвал цін для більшості земельних ділянок. Тільки пройшовши через такий болісний та карколомний цикл, ми зможемо включити землю до категорії об’єктів цивілізованого інвестування.

Коштовності, золото, антикваріат були темою попереднього блогу. Якщо ми готуємося до агресії з боку іноземних загарбників або акту геноциду з боку керівництва власної держави, - тоді варто запасатися ланцюжками й сережками, ховати їх по схованках, бажано таких, що знаходяться в різних місцях.

Проте чи навряд це можна назвати інвестицією – це «заначка» на «чорний день». За модним нині феншуєм, між іншим, якщо готуватися до чорного дня, то він таки наступить… Так треба готуватися ретельніше - запастися сірниками, сіллю, гасом…

Без сумніву, не можна обійти стороною тему пенсійного інвестування, тобто вкладання грошей в державні та недержавні пенсійні фонди. Але це аж занадто важлива та надзвичайно складна тема. Принаймні, для липневої спеки. Інвестиційним проблемам пенсійного забезпечення я обов’язково присвячу декілька блогів, але вже восени.

Я не агітую. Я радив і раджу інвестувати в акції. Але ніколи не слід забувати про диверсифікацію своїх інвестицій, а отже, і пов’язаних з ними ризиків. Ніколи не знайдете залізної формули, за якою можна правильно розподілити свої інвестиції. Поради на кшталт «в акції вкладати варто 50%, в облігації 20%, в землю 10%, в нерухомість…» - такі поради є нічим іншим, як профанацією. Це щось подібне до лікування хворих на підставі середньої температури по палаті… Повернусь до того, з чого почав: заможність для кожного з нас є заданістю. Потрібно лише вміти прочитати…

Не слід спрощено трактувати поняття диверсифікації. Якщо ви вкладаєте кошти виключно в нерухомість, то це не означає, що диверсифікацією буде купівля не однієї великої та дорогої квартири, а п’яти менших та дешевших. Коли обвалився ринок нерухомості, одночасно втратили і ті, хто вклали в одну дорогу, і ті, хто вклали в п’ять дешевих. Те ж саме стосується і землі, і акцій. Диверсифікація передбачає урізноманітнення об’єктів інвестування.

В цьому блозі я використав цитати із стародавнього (ХІІ ст.) канонічного тексту «Слова Вантали», що є відображенням китайської школи Дао Цзи Бай – приблизний переклад «Шлях до Вищої Ясності». Звісно, найвищої ясності в справі інвестування вдалося дістатися не багатьом: не всім пощастило народитися Уорреном Баффетом…

Але я все одно вперто вважаю кожного з інвесторів фатальним везунчиком. В цитатнику Вантали є напрочуд влучний вислів з цього приводу: «Тобі не вдасться пропустити справжній Зоряний Час».

Переконаний, нікому не вдасться. Треба лише не забути купити «квиток».                     

Спершу відкоригую сам себе у попередньому блозі. Не лише за землю й жінок проливалися ріки крові. Метал жовтого кольору завжди зачаровував своєю магією, змушував не спати ночами, берегти накопичене, думати над шляхами його примноження, штовхав на авантюри та війни, зради та вбивства. А мрія й віра в можливість створення «філософського каменя», що перетворюватиме всі предмети навколо на золото, вартували життя багатьом фанатичним алхімікам, які, бідолахи, сотнями закінчували своє життя на вогнищах Святої Інквізиції.

Отже, говоримо про золото та інші коштовні речі, що за фетишистською людською натурою перетягнули на себе еквівалент матеріальних цінностей, якими володіє людство. Вони також були та є об’єктом для інвестицій.

Діаманти – кращі друзі дівчат.

Основною ознакою вишуканих коштовностей є те, що попри вартість самого металу, який використано для створення виробу, до ціни додається вартість роботи майстра – шедевральної або ж просто якісної. Якщо ж коштовна прикраса зберігається у вашій родині давно та передається з покоління в покоління, то з часом вона набуває ще й антикварної цінності і переходить у розряд коштовного антикваріату.

Заможні родини завжди прагнули мати свій «золотий запас», за рахунок якого будь-які суспільні потрясіння проходили з меншими втратами для здоров’я. Так, розлючений натовп бунтівників міг спалити садибу, внаслідок чергової зміни влади чи навіть формації земельний ресурс могли відібрати експропріатори експропріаторів, а от коштовності можна було просто покласти до кишень або набити в жінчин корсет та втекти світ за очі.

І ще одна безцінна перевага дорогих прикрас як способу вкладати вільні кошти. Я про війни, що супроводжували людство протягом усієї історії його існування. Під час війни економіка, зазвичай, не розвивається, власне виробництво перебуває в занепаді, імпорт контролюється завойовниками. Наслідок – голод. Але завойовники не так часто бажають винищувати місцеве населення (геноцидом, як не дивно, частіше грішать доморощені правителі).

Представники ворожих країн мають далекоглядні наміри з використання аборигенів. Один з багатьох способів - досить тривіальний. Солдати ворожих армій прагнуть отримувати «кохання» від місцевих жінок. Останні, в свою чергу, є патріотками і не розглядають цей акт, як чистої води «кохання», за яке не потрібно платити грошей. Самі ж гроші, як і економіка, перебувають в цей момент у досить невизначеному стані.

Погляди практичних куртизанок зупиняються на «твердій» валюті у вигляді коштовностей. Солдатам потрібно десь діставати цю «валюту». Грабіж та мародерство не завжди приносять бажані результати, найчастіше з місцевим населенням намагаються домовлятися. Як? Немилосердно торгуючись на базарах, купуючи в спекулянтів каблучки та сережки з метою подарувати їх жрицям кохання, в обмін на їхні послуги. Так відбувається «кругообіг» золотих та срібних прикрас. Не обходиться і без курйозів: продана чоловіком прикраса може повернутися в родину протягом доби, після чергової ночі…

Отже, під час суспільних потрясінь паперові гроші, як засіб для розрахунків, втрачають свою універсальність. В економіці «смутних» часів їх суттєво витісняють ювелірні вироби. Звісно, революції, громадянські війни та загарбання супроводжували життя наших родичів, від яких нас відокремлює лише покоління або два. Але сьогодні багато хто з нас вважає, що ми увійшли до ери побудови цивілізованого суспільства. Війну зараз начебто не так просто розв’язати без втручання в цей процес миротворчо налаштованого світового співтовариства. А тому чи варто включати таку екстремальну мотивацію, скуповуючи вироби з дорогоцінних металів лише на випадок страшних часів?.. Таким інвестиціям ще лежати в темряві сейфів і лежати, ще спокушати фактом свого існування різного ґатунку грабіжників. І за першою ж вимогою віддати їх можна хіба що в ломбард – за ціною лому…

Анекдот на тему

Після того, як корабель потрапив у бурю та затонув, на безлюдний острів потрапили два представника різних національностей. У кожного – найдорожче, що вони зберегли: перший – мішок золота, другий – мішок сала.

Зголоднів власник золота і каже другому:

- Слухай, а давай зіграємо в «ринок».

- Це як?

- Ти поріж своє сало на шматки, а я буду підходити до тебе і купувати його на своє золото.

Після того, як нарізку розклали, перший підходить:

- Що просиш за шматочок?

- Мішок золота!

- Ти що, здурів так дорого?!

- А ти походи по ринку, поторгуйся, мо’, хтось дешевше віддасть… 

Золоті цеглинки благодєнствія.

Це вже про банківські злитки. В Старому Заповіті згадується, що 600 року до нашої ери на одну унцію золота можна було придбати 350 батонів хліба. Дуже цитований приклад стабільності золота. Сьогодні на одну унцію можна так само придбати 350 батонів хліба. Втім, така стабільність може розглядатися і з точки зору безперспективності інвестицій, оскільки золото за останні тисячоліття не збільшило купівельної спроможності своїх власників. Разом із тим динаміка цін на акції протягом ХХ століття продемонструвала зростання у 10 разів швидше, ніж на золото.

Вчені давно розрахували, що підземних запасів золота в світі неймовірно багато. Видобуток – технологічно складний. Але уявімо собі гіпотетичну ситуацію, коли раптом всі золоті копальні світу запрацювали на повну потужність, а нові родовища стрімко розробляються. Що відбудеться? Перевиробництво. Ціна на золото катастрофічно обвалиться. Саме тому нерідко доводиться читати публікації на модну тему «всесвітньої змови», одним з пунктів якої є саме недовидобуток з метою утримання капіталів, що інвестовані у злитки, на гідному рівні.

В змови не вірю. Довіряю лише цифрам, які говорять про те, що в інвестиційній формі існує лише 18% добутого в усьому світі золота. Це близько 200 мільярдів доларів.

Щодо інвестицій в цінні папери – ця цифра, за деякими підрахунками, сягнула 60 трильйонів доларів. Звісно, якщо фондовий ринок переживає не кращі часи (як зараз), інвестор шукає альтернативу цінним паперам. В попередніх блогах вже йшлося про особливості інвестування в землю, нерухомість.

Золото! Під час криз ціна на золото зростає – тому що зростає попит на нього. Після перших відчутних  кризових «поштовхів» в ювелірних крамницях Києва та банках з’явилися черги на придбання прикрас та злитків. Ненадовго, правда. Проте показово.

Золото є альтернативою фондового ринку. Але тимчасовою. Ситуативною. Відчайдушною.

Експерти з питань інвестицій називають золото – і я з ними цілком згоден – прекрасним способом диверсифікувати капіталовкладення. І рекомендують купувати його не в кризові часи (коли воно під тиском емоцій особливо зростає в ціні), а в часи спокійні та мирні. Та тільки ж кому спаде на думку інвестувати в золото у період економічного зростання та стабільності?

Для цього ж існують акції :-)