Корпоративний блог КІНТО

Як ся маєте напередодні виборів, панове? Я - наче в Луна-парку, де від кімнати сміху до кімнати страху – один крок.  По всьому місту і з усіх стовпів на тебе вищиряються відфотошоплені білбордівські обличчя, які до того ж розмовляють заскорузлими рєчьовками-слоганами… По моді.

Але мені, як експерту у фінансовій сфері, глянцю  забагато, а інформації замало. Від кандидатів у Президенти я очікую більшого -  розуміння необхідності проведення перетворень у економічному секторі, а особливо, пенсійної реформи. Тож щойно програми кандидатів стали доступними, я ретельно їх дослідив, дякуючи пошуковим можливостям Microsoft. Дивіться, що знайшов за ключовим словом «пенсія».

 «Червоний» кандидат Петро Симоненко передусім опікується турботою про соціальний захист малозабезпечених верств населення. В його програмі загальними фразами обіцяється, що розмір мінімальної зарплати і пенсії буде встановлено на рівні не нижче прожиткового мінімуму.

В програмі діючого Президента йдеться лише про те, що слід покінчити із заборгованістю з виплатами пенсій і зарплат, і що Законом слід встановити прозору формулу визначення їхнього розміру.

Віктор Янукович закликає встановити мінімальні розміри пенсій, які забезпечать базові потреби людини, а також відміну пільг при нарахуванні пенсій для високопосадовців.

В програмі Арсенія Яценюка слово «пенсія» не зустрічається взагалі. На жаль, він (як і більшість його однолітків) не усвідомлює, що пенсія – не за горами.

Програма нинішнього прем’єр-міністра містить згадку про елементи механізму пенсійного забезпечення: пенсію обіцяється відкладати на особистий рахунок людини протягом усього життя, а невикористані гроші передавати у спадок. При цьому розмір пенсії має становити не менше 60% від середньої заробітної плати, яку громадянин отримував протягом життя. Правда, за рахунок чого буде забезпечуватись цей рівень виплат, не пояснюється.

Володимир Литвин хоче подолати диспропорції щодо пенсійного забезпечення чоловіків і жінок, але що саме він має на увазі, зрозуміти важко…

Продовжувати далі особливого сенсу немає, картина й так, як кажуть, маслом. Або кандидати не дуже переймалися своїми програмними документами, вважаючи, що таких буквоїдів, як я, будуть одиниці. Або так захопилися  власним ПіАром, що разом зі своїми політтехнологами геть забули про необхідність соціально-економічного реформування в країні. Принаймні, що стосується пенсійної теми. З усього видно: жоден з кандидатів не має комплексного уявлення про можливості такої реформи та її результативність.

В цьому блозі я хочу звернутися до людини, яка одного ранку приїде до Центрвиборчкому і отримає президентський мандат. Не будучи схильним до перебільшення ролі особистості в історії, я розумію, що нове-старе прізвище ось-ось залунає у кожній оселі і бодай на деякий час стане символом сподівань і очікувань на краще.

Сьогодні компанія КІНТО витрачає чималі зусилля на цивілізоване  просування законопроекту з впровадження державної накопичувальної пенсійної системи, прагнучи «достукатися» до політиків та урядовців. І знаєте, пане наступний Президенте, дивна річ. Як керівник, я усвідомлюю соціальну роль своєї компанії та особисту, але моя соціальна активність по-евклідівські паралельно проходить з діловою активністю наших урядовців. Наші можновладці не розуміють і просто саботують  просування другого пенсійного рівня. Більше того, вони навіть не підозрюють, що скоро Ви їх зобов’яжете терміново це робити. Уяви не вистачає. Скінчилася на тому, щоб втлумачити населенню мрію про життя в європейській державі. А яким чином цього досягти, пояснити чи то забули, чи то не знають. Шишки на лобі, двері  поруч - другий пенсійний рівень.

Наступне, що потребує Вашої уваги, пане майбутній Президенте, це проблеми збільшення пенсійного віку. Подивіться на наших красивих і таких діяльних 55-річних жіночок. Куди Ви їх списуєте? Сидіти з онуками?

По-перше, вони живуть довше за чоловіків, по-друге, медицина зробила такий фантастичний крок уперед, що незабаром вони ставатимуть мамами у цьому віці! Тоді, окрім пенсії, доведеться їм сплачувати ще й допомогу при народженні дитини. Жартую, хоча… хто знає… Відверто дивуюся об’єднанням феміністок. Чому вони й досі не звернули увагу на таку кричущу нерівність і не розпочали лобіювати її скасування.

Якщо не додумались, то готовий підтримати жіночий рух за урівнення пенсійного віку з чоловіками. Хоча б урівнення! За збільшення пенсійного віку я агітуватиму вже чоловіків, а ті забажають жорстокої помсти: хотіли рівності, нате вам пенсію, як в США! А це 67… Не буду наполягати, що померти на робочому місці мріє більшість наших співгромадян. Але й викидати з життя працездатних, досвідчених, фізично здорових людей у державі, що має безліч проблем з пенсійним забезпеченням, - безвідповідально. Рано чи пізно проблему треба буде вирішувати. Краще рано, зробивши процес прозорим, передбачуваним та невідворотним.

Тепер про Китай. Пане наступний Президенте, навіть тамтешня  компартія вже запустила всі три рівні пенсійної системи. І не треба бути Конфуцієм, щоб йдучи їхнім дао, швидко гармонізувати стосунки між поколіннями та побудувати збалансований механізм стримувань і противаг у стосунках держави, бізнесу і окремої людини. А найголовніше, Ви отримаєте потужний інвестиційний ресурс, який дозволить догнати і перегнати Китай якщо не по кількості мільярдерів (2-е місце в світі), то по певних економічних показниках точно. А це багато.

Пане наступний Президенте, я не буду нагадувати про політичну волю, якої всім завжди бракує. Я скажу, що пенсійна реформа може стати Вашою економічною віагрою, яка допоможе вирішити багато проблем у державі. Більше того, я пропоную цілий концепт з активізації цього процесу.

• Перше. Ви підтримуєте проходження Закону, що дозволив би запрацювати другому рівню пенсійної системи (створюється державний накопичувальний пенсійний фонд).
• Друге. Ви суворо караєте тих, хто заважає розвитку третього рівня пенсійної системи.
• Третє. Ви підтримуєте створення Громадського активу  «За пенсійну реформу!», який стане каталізатором громадянського суспільства і відданим поборником таких необхідних в країні перетворень (почесне головування – за Вами).
• Четверте. Спираючись на громадський рух, Ви розвінчуєте дві основні страшилки - стосовно дефіциту коштів у ПФУ і збільшення пенсійного віку.
• П’яте. Своїм владним зусиллям Ви нівелюєте глибокі диспропорції в розмірах пенсій (дивіться, у прокурорів сьогодні пенсія 10 000 гривень, а в суддів та депутатів – від 20 000 гривень; прокурори ображаються J).
• Шосте. Будучи далекоглядним і розраховуючи на підтримку своєї кандидатури широкими верствами населення на  виборах 2015 року, Ви особисто і публічно стаєте учасником недержавного пенсійного фонду разом із членами своєї родини.
• Сьоме. Ви знімаєте обмеження на відкриття рахунків дітям до 16 років (в США пенсійний рахунок можна відкрити з дня народження дитини). В якості прихованої реклами Ви відкриваєте пенсійні рахунки своїм дітям та онукам.
• Восьме. Не затьмарюючи Вольтера, Ви всіляко підтримуєте заходи з інформування людей про їхні пенсійні можливості, а то КІНТО вже стомилася одноосібно займатися просвітництвом.

Ви думаєте, пане наступний Президенте, я не вірю, що Ви можете це зробити? Вірю. І з цим піду на вибори, і віддам за Вас свій голос, і працюватиму з Вами разом денно і нощно, і допомагатиму, аби щороку нас ставало більше і більше… Я ж знаю, Вам хочеться, щоб українці не були бідними, голодними і злими, щоб прийшли за 5 років Вас переобирати…

Ну, нарешті мені полегшало, і я не дратуюся більше політрекламою… Тепер я точно знаю, пане наступний Президенте, що голосуватиму саме за Вас – за людину, яка одна з усіх допоможе мені здійснити справу мого життя.

        

Чому я зробив майбутнім Президентом Колобка, зрозумілим стає з попереднього блогу, в якому повний апгрейд казки закінчився висуванням Колобка від громади, що усвідомлює безперспективність проходження на вищу керівну посаду в лісі таких маргіналів як Ведмідь, Вовк і Лисиця.

Взагалі, після кожного творчого проекту (а до нього я відношу і свій апгрейд казки про Колобка) виникає не менш творча «пояснювальна записка» на тему,  а навіщо, власне, було городити город. Тому цей блог – своєрідне «кіно про кіно».

По-перше, я безмірно вдячний своїм читачам за те, що вони, знайомлячись із історіями про Колобка, непокоїлися про моє психічне і фізичне здоров’я: боялися, що я зловживаю спиртними напоями або що підхопив грип.

І результатом дії алколоїдів чи сильнодіючих противірусних ліків стали галюцинації про шматок тіста, що вміє переконливо «розкатувати» пенсійну тему.

Друзі і колеги почали називати  мене казкарем, а ті, кому щось потрібно, навіть Андерсеном.

Хочу заспокоїти усіх – спиртним не зловживаю, і грип на мене поки не напав. Що ж до вправ у царині народної творчості… Вони мені сподобалися, і я вирішив розвивати «казковий» цикл. Тим більше, що незабаром після виходу перших казкових блогів, я зустрів мінімум двох блогерів, які підхопили цей стиль. Хоча поруч – досі незаймані ніші легенд та міфів.

Отже, маю адептів казкового жанру в блогерстві, і тепер спокійний: якщо в нашій країні станеться несподіваний наступ на свободу слова, ми, блогери-казкарі, не пропадемо, а дякуючи дядьку Езопу, будемо й далі сіяти добре та вічне. Побачите, всіх інших заборонять та люструють, а ми – залишимось.

По-друге, відповім серйозно, чому мене «занесло» в казки, і я трохи поексплуатував Колобка. Справа в тім, що наша свідомість є згустком стереотипів.

Так, якщо до вас у барі підсяде жінка з червоними очима, ви відсахнетеся від неї і тікатимете куди подалі: цей колір уособлює, згідно наших настанов, небезпеку (сигнал «стоп» або «обережно»).

Якщо ж на вашому шляху зустрінеться зеленоока красуня, то шансів утекти від такої спокуси у вас набагато менше…

Казки «впорядковують» нашу свідомість з раннього дитинства. Колобок – розумний, добрий, хитрий і незалежний. Звірі на його шляху – хижі, небезпечні та голодні. Такі елементарні речі блогер-казкар не повинен довго пояснювати, вибудовуючи складне мереживо сюжетно-психологічних ліній.

Читач все знає краще за автора! Але читач не здогадується, які небезпеки для пенсійних фондів ховають у собі дії бандикуватих ведмедів, чи супер-інтелектуальних вовків, або ж наділених необмеженими владними повноваженнями лисичок.

І завдання блогера – пояснити складні речі через прості образи…

Коли ж виявляється, що кримінальна трійця звірів схиблена на боротьбі за президентсько-королівське крісло, то стає зрозумілим, що це казка – з поганим кінцем, а нації колобків, якщо вона не згуртується, буде від них непереливки. І це читач також дуже добре розуміє. На жаль, націю колобків напекти просто лише в казці. І справжнього президента обрати, і поганців прогнати…

Третій мотив. Пенсійна проблематика дуже складна для розуміння. І тут закладена серйозна небезпека ймовірних маніпуляцій. В «минулому» житті я викладав студентам Наргоспу фінанси. І звик пояснювати макро- та мікро-економічні процеси через схеми, діаграми, статистичні викладки та задачі. Шкодую, що за моєї викладацької практики мені не спало на думку роз’яснювати складні речі, збуджуючи «елементарні часточки» свідомості.

Хто сказав, що в засадах економічної теорії не можна знайти місця для казкових сюжетів?

Особливості функціонування державних фінансів в діалогах мультяшних персонажів, схожих на фігурантів тогочасного політикуму… Сто проти одного, що за такі експерименти в ті роки я попрощався би з професією. А ось студенти склали б іспити на «відмінно».

Між іншим, нинішній мій колега по блогерству Борис Кушнірук був одним з найяскравіших студентів в моєму викладацькому житті.

Четверте, мета моєї блогерської активності носить просвітницький характер.

Думаю, всі давно зрозуміли, що я не ставлю перед собою завдань заробляти політичні дивіденди. Умовна політизація казки про Колобка відбулася спонтанно: погодьтеся, не згадати виборчу тему було важко. Тим більше, що саме від позиції наступного Президента України (не казкового, а справжнього в усіх сенсах) залежить, чи відбудеться в країні пенсійна реформа.

Поки що вона буксує «на переправі», і буде продовжувати копирсатися там аж до поки її не проштовхне уперед прогресивна та далекоглядна влада.

Усім нам відомо: якщо на небі займаються зірки, це комусь та потрібно. І якщо вони там не займаються - також чийсь умисел. Поки що на пенсійному небосхилі темно, хоч оком світи. Найгірше те, що в суспільстві відсутня будь-яка громадська думка з цього питання. Та й звідки б їй взятися, якщо немає жодного інформаційного каналу, з якого громадяни України могли б отримувати адекватні відомості про можливості свого пенсійного забезпечення?!

І не про теперішніх пенсіонерів мова. Йдеться про нинішніх тридцяти-сорокарічних, які могли б взяти участь у пенсійних програмах із забезпечення свого майбутнього. Вони просто не знають, що третій рівень пенсійної реформи (недержавні пенсійні фонди) вже працює. Мої аналітики раз-у-раз моніторять інформаційний простір. Поки висновки невтішні: мій блог – чи не єдине системне джерело такої інформації…

І по-п’яте. Казка залишиться казкою, а казкар у цьому випадку пошиється в дурні, якщо не відбудеться нічого, що б перетворило казку на реальність. Я не просто казкар, я сам прикладаю багато зусиль для втілення, здавалось би, казкових ідей у життя.

Моя блогова активність – це тільки верхівка айсберга. Я переконаний, наступний Президент України не має жодного шансу не матеріалізувати пенсійні проекти. Це стане дуже важливим  кроком на шляху до заможності не лише окремих громадян, а й держави в цілому. Тому в наступному блозі я підкажу майбутньому Президенту, що саме він має зробити в цьому напрямку.

А поки що… ми з однодумцями, не гаючи часу, розпочинаємо зйомки мультфільму про пенсійну реформу, адже рейтинги Колобка сьогодні перевищують усі прогнози (між нами, за даними незалежного Інституту вірусології, якщо вибори Президента були б завтра, то Колобок набрав би 52% голосів виборців!). Тож, радійте, наш пенсійний Колобок перейшов на стадію продакшн, і незабаром ми його до вас «викотимо»…

 

 

Читайте початок казки в попередніх постах:

 

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина перша.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина друга.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина третя.

СТРАШНА КАЗОЧКА ПРО КОЛОБКА. ПОВНИЙ АПГРЕЙД. Частина четверта.

Сцена дев’ята.

Колобок, Заєць, Дід з Бабою і Кіт сидять на ганку та апетитно наминають вареники з вишнями. Пригріває сонечко, в траві гудуть коники, на лужку раз-у-раз низьким басом мукає корівка.

Раптом з-за пригірка з’являється вайлувата постать з мохнатим черевцем і золотим ланцюгом на шиї. Ведмідь суне в бік хати. Дід кидається до схованки, де лежить берданка. Баба хапає деркача і направляє його на непроханого гостя.

Ведмідь. Та шо ви оце наче вертухаї на зоні! Та здались мені ваші вареники, - ковтає слину Ведмідь.

– В мене до Колобка є нєдєцкій базар.

Колобок. Вітаю вас, пане Ведмідь, - Колобок намагається затулити собою стареньких.

Ведмідь. Я тут у президенти іду, модна зараз тєма. Ну, мені треба штаб створити. Потрібен командир штабу. Я прийшов тебе фалувати. Підеш?

Колобок. То велика честь для мене, пане вельможний Ведмідь. Я готовий одразу запропонувати вам стратегію просування.

Ведмідь. Шо-шо? А ну кажи нормальною мовою!

Колобок. Я можу запропонувати вам план, за яким до вас піде максимум електорату. 

Ведмідь. І який це план?

Колобок. А от який, – Колобок набирає в груди більше повітря.

– Терміново запускаємо другий рівень пенсійної реформи і створюємо державний накопичувальний пенсійний фонд. Про недержавні я вам раніше розповідав… А тут – державний!

Ведмідь. І що це дасть? Мені тут порадили обіцяти нові робочі місця, говорити про підйом реального сектору економіки…

Колобок. Чудово, пане Ведмідь! – Колобок підстрибує від задоволення.

– Моя реальна пропозиція не йде врозріз з порадами ваших політтехнологів. Швидше навпаки. Саме завдяки коштам нового пенсійного фонду у вас з’явиться можливість реалізувати усе те, що ви наобіцяєте. І шахти нові побудуєте, і заводи відновите, і сільське господарство потрошку піднімете.

Кошти фонду – це ж надзвичайно потужний довгостроковий інвестиційний ресурс!

Ведмідь. Ну і коли буде результат від твого ресурсу?

Колобок. Зовсім скоро, пане Ведмідь, років за десять.

Ведмідь. Ти що, колобокий, з дуба впав? – Ведмідь робить спробу копнути Колобка, але вчасно помічає наставлену Дідом берданку.

– Мені все треба зараз і великими купюрами! Інакше я Лисицю на виборах не переграю! Тьху на вас, галушкоїди мордасті…

Обурений Ведмідь іде в бік лісу.

Сцена десята.

Баба виносить нову миску з варениками. Дід ховає берданку. Всі, вільно зітхнувши, повертаються до ідилічного поїдання смакоти.

Раптом Заєць і Кіт, тремтячи і підвиваючи від переляку, кидаються під лавку. У Колобка вареник стає поперек горла. В бік хати суне Вовк. Побачивши Діда з берданкою, він починає розмахувати краваткою від Brioni наче білим капітулянтським прапором.

Вовк. Не стріляйте, не стріляйте! Я до Колобка!

Колобок викочується назустріч Вовку.

Колобок. Вітаю, пане Вовк! Якщо ви з миром, то ніхто й не стрілятиме.

Вовк підходить ближче.

Вовк. Та з миром я, з миром. Мені потрібно на вибори створити потужну економічну програму. Шукаю головного консультанта. Згадав про твій талант і прийшов. Підеш до мене?

Колобок. Велика честь, пане Вовк. І дуже цікава для мене пропозиція. Я от щойно пану Ведмедю говорив…

Вовк. Ти що, вже на конкурента працюєш?

Колобок. Та ні, ми не домовилися. Він не розуміє переваг моєї стратегії.

Вовк. А ну давай, розповідай, - Вовк присів біля миски з варениками і почав колупатися телефоном Vertu в зубах.

Колобок. Моя ідея, пане Вовк, підняти рівень життя в нашому лісі, запровадивши в ньому другий рівень пенсійної реформи.

Це означає, що паралельно з солідарною пенсійною системою почне діяти державний накопичувальний пенсійний фонд.

За нинішніх сорокарічних почнуть уже сьогодні сплачувати в цей фонд внески, аби через двадцять років вони отримували пенсію, гідну заморських лісів. І навантаження на скарбницю, за рахунок цього, буде значно зменшуватися.

Та, найголовніше, в керманичів лісу з’явиться дуже вагомий інвестиційний ресурс, який можна використати і для будівництва  доріг, і для…

Вовк. Це креативно, Колобок! – Вовк непомітно кладе один вареник до рота. – Я саме обіцяю всім життя в красивих містах, селах, пристойні аеропорти, дороги і взагалі тисну на те, що нам час мати розвинену інфраструктуру. І піпл хаває! Тобто електорат погоджується. А це голоси, які не треба купувати – вони на шару проголосують, розумієш? На ша-ру, просто за обіцянки!  

Колобок. Ну…

Вовк. Ніяких ну! Кажи мені, скільки часу треба, аби цей ресурс, про який ти патякаєш, створив реальну можливість усе це побудувати?

Колобок. Років десять-п’ятнадцять, пане Вовк.

Вовк. Що??? Ти що, знущаєшся? На той момент мій президентський термін закінчиться, мене ніхто вдруге не переобере! Я піду на президентський заслужений  відпочинок і весь цей ресурс залишу якомусь новому телепню? Ти що? Та ти точно на Ведмедя працюєш!

Вовк загрозливо підкидає лапу, аби схопити Колобка, той відстрибує. Дід робить попереджувальний постріл у повітря з берданки. Вовк, підібгавши хвоста і плутаючись у краватці від Brioni, тікає.

Сцена одинадцята.

Всі мовчки їдять вареники. Дід розбирає берданку, змащує її маслом.   

Раптом Бабуся сплескує руками і затуляє обличчя:

Бабуся. Ой лишенько! Вона! Брехунка ця солодкоголоса, що кривдила нашого Колобка!

На горизонті з’являється елегантний силует Лисиці.

Бабуся чимдуж біжить до хати і повертається з качалкою в руках. Дід по-солдатськи швидко готує берданку до бою.

Лисиця підходить ближче, тримає в руках пачку захисних масок від пандемії та аксолінову мазь.

Лисиця. Дорогі мої виборці! Я принесла вам подарунок!

Бабуся. Нікому не треба твої подарунки! – Бабуся загрозливо піднімає вгору качалку. Але Зайчик з Котом непомітно забирають з лап Лисиці аксолінову мазь та починають активно нею вимазуватися.

Лисиця. І взагалі, - Лисиця задирає догори носа, - Мені потрібні не ви, а ваш Колобок. Чуєш, ти, круглий розумник! Придумай мені таку схему, щоби був повний і остаточний прорив! Щоб усі в народі назавжди засвоїли, що я – краща. Або придумай, як їх усіх треба примусити в це повірити.

Колобок. А на чому, пані Лисиця, ви будуєте свою передвиборчу платформу? – Колобок трохи ніяковіє.

– Про що говорите мешканцям лісу?

Лисиця. Та… – Лисиця тицяє в Колобка французьким манікюром, який так пасує до її перлів.

– Говорити можна, про що хочеш. Я від своїх слів можу відмовитися завжди. Ти що, забув, що я Принцеса Лісу!

Колобок. Тоді давайте конкретно займемося пенсіями, це всіх завжди дуже турбує.

Лисиця. Чудовенько! Дебати про пенсії – це моя улюблена справа!

Колобок. Ну…з точки зору політтехнологій… - Колобок чухається потилицею об вимазаного маззю Кота.

– Ви запропонуєте створити державний пенсійний накопичувальний фонд. Пообіцяєте зробити це, як тільки станете Королевою.

До фонду почнуть надходити вклади для сорокарічних. Таким чином ви розвантажите нині існуючий пенсійний фонд, ефективно почнете боротися з інфляцією, вам не доведеться запускати друкарський верстат, аби наклепати грошей, що вічно треба платити пенсіонерам.

Фонд почне збільшуватися в розмірах щороку. Його кошти ви проінвестуєте у вигідні проекти, спрямовані на розвиток господарства лісу…

Лисиця. Чекай, завдяки цьому фонду я зможу збільшити пенсії вже через місяць?

Колобок. Звичайно, ні.

Лисиця. А через два місяці?

Колобок. Також ні.

Лисиця. Ну а хоча б у найближчому випуску «Свободи лісу» я зможу про збільшення пенсій говорити?

Колобок. Говорити ви зможете, навіть слід говорити про це щодня. Але реальне збільшення пенсій настане років за двадцять, коли сьогоднішні сорокарічні вийдуть на пенсію.

Лисиця. Ах ти хлєбс безпородний! Я тобі дам – двадцять років! Я Королевою маю стати зараз! – хижо посунулася на Колобка Руда.

Поруч з’являються ще дві персонажі – Вовк і Ведмідь, які з піднятими вгору кулаками йдуть на Колобка та всю його компанію.

Дід. Не віддамо Колобка цим звірям! – Дід кидається в атаку з берданкою напоготові.

Бабка швидко біжить до клуні. Через відчинені дверцята клуні надвір хутко вилітають, котяться сотні, або навіть тисячі колобків. Вони швидко заповнюють весь простір хати, подвір’я перетворюється на живе колобочне море.

Бабуся. Ось, - гордо промовляє Бабка, - ночей не досипала, пекла тобі групу підтримки!

Колобки котяться назустріч Ведмедю, Вовку і Лисиці, скандуючи: «Ми – нація колобків! Ми – нація колобків!», «Геть з нашого двору!», «Ганьба кар’єристам і брехунам!».

Трійця зупиняється, розвертається і починає тікати. Здобна колобочна маса, войовничо вигукуючи, лине за ними.

Сцена дванадцята.

На пригорку стоїть величезний бігборд, з якого усміхається Колобок. Внизу підпис: «Колобок – наш Президент!», а ще нижче: «Нація колобків починає і виграє!».

В хаті Баби і Діда працює передвиборчий штаб. Зайчик друкує листівки на портативному друкарському верстаті, Кіт на швейній машинці строчить якісь агітаційні прапори, Дід готується стати міністром оборони, а тому вивчає нову модель станкового кулемета. Бабка порається біля печі, виймаючи звідти все нових і нових рум’яних колобків. Вона складає їх один на одного у велику діжку. На діжці великими буквами написано: «Електорат». До виборів залишається зовсім мало часу.

І старим часам настає…

Повний кінець.

 

 

 

Читайте початок казки в попередніх постах

Сцена шоста. Повернення блудного Колобка.

Минулого разу ми зупинилися на тому, що на Колобка напала підступна Лисиця і він прикотився до своїх Бабусі й Дідуся.

Бабуся порається біля діжки, замішуючи тісто, щоби заліпити Колобку відгризений від бочка шматок. Дідусь сидить за столом, наливає чарку і радісно посміхається у вуса. Колобок примостився поруч з Котиком, вони разом мурчать від задоволення. З усього видно, що це повна хатня ідилія.

Бабуся. Ех, Колобочку, - зітхає Бабуся, витираючи борошно з рук. – Старі ми з Дідом стали. Раніше яку городину ростили та на базарі продавали, а зараз уже важко: це ж і полий, і прополи… А пенсії не вистачає. Все так дорого!..

Дід вступає в розмову:

Дідусь. В лісі подейкують, Колобочку, що ти тепер розумником великим став – звірів консультуєш, як пенсію накопичити. І що серед твоїх клієнтів навіть найповажніші представники нашого лісу…

Колобок. Так, Дідусю. І Ведмідь, і Вовк, і навіть сама зоресяйна Лисиця особисто тиснули мені руку…тобто голову.

Бабуся витирає сльозинку, розуміючи, як саме вони тиснули її улюбленця.

Кіт, на якого обперся Колобок, дивиться на нього з невимовною повагою.

Дідусь. Але шкода, - продовжує Дід, - що ми вже застарі для накопичувальної пенсійної системи. Так і будемо, мабуть, в наші літа доживати в бідності на оті крихти, що раз на місяць поштарка приносить. Ми ж коли молодими були, то подеколи навіть не за гроші, а за трудодні працювали. Якби в ті часи хтось і запропонував пенсійні альтернативи, то швидко б змінив своє місце проживання на табір у Сибіру…          

Бабуся. Нічого Діду, - старенька підійшла до чоловіка, непомітно поцупивши зі столу сулію з горілкою. – В нас є наш Колобок! Він наша радість, він наша надія, він нас, немічних, і нагодує, і лікаря викличе, якщо треба, і на цвинтар знесе, як час прийде… 

Колобок. Дідусю-Бабусю! Ну не можу ж я бути постійно при вас, як прив’язаний! На мене справи великі чекають! Та думаєте, в мене душа за вас не болить? Болить, ще й як! А тому вирішив я зробити на вашу користь разовий внесок до недержавного пенсійного фонду, аби всі питання з тією жебрацькою лісовою пенсією зняти раз і назавжди. Тож ви будете регулярно отримувати додаткову пенсію. І вистачатиме вам не лише на хлєбушек, а й на добре маселко до нього.

Дід з Бабою дивляться на годувальника широко відкритими вдячними очима.

Дідусь. І скільки ж це ми з Бабою щомісяця будемо отримувати?

Колобок. Діду, - Колобок входить у звичний консультативний режим. – Ти ж бачиш, яка в нас ситуація в лісі: як не повінь, так пандемія. З кризи ліс не вилізає! Якщо фонд матиме фіксовані щомісячні виплати, то він може за певних обставин стати таким самим банкрутом, як і державна скарбниця. Але з останньою легше. Прийде Лисиця та друкарський верстат увімкне, надрукує лісових дерев’яних грошей. Тільки чого вони будуть варті? З виплатами недержавного пенсійного фонду все серйозніше. Розмір щомісячних виплат залежить від динаміки одиниці пенсійних внесків фонду…

Дідусь. Від чого, від чого?…

Колобок. Ну, це такий показник, який найбільш точно вказує на ефективність роботи фонду. Між іншим, найкращі фонди розраховують його щодня! Так от, якщо така система працює, то і гарантія є, що виплати таки будуть щомісячні, за будь-якої погоди. Звісно, коли більше, коли менше. Але будуть! Це заморська практика, давно відпрацьована… Не переживайте! Не буду обіцяти золоті гори, та тенденція до зростання щомісячних платежів буде!

Сцена сьома. Новонавернений Зайчик.

Раптом за хатою щось тріщить. У вікні з’являються спершу тремтячі біло-рожеві вуха, потім окуляри в золотій оправі. Дід простягає руку і втягує через вікно до хати Зайця, який тримає в руках зелений смугастий прапорець.

Зайчик. Колобочку, Колобочку! – радісний Зайчик махає прапорцем. – Я тебе вже скрізь обшукався!

Колобок. А я тут, у своїх стареньких, на лікуванні…

Зайчик. Та бачу! А мені Зайчиха наказала тебе знайти. Вона, бач, вже зараз захотіла на пенсію. Каже, піди, розшукай Колобка, хай усе організує належним чином.

Колобок. Скажи Білявій, - Колобок підставив бочок Бабусі, а та накладає латку з тіста. – Що вона, як учасник фонду, може сама собі обрати пенсійний вік. Але ж у межах розумного! Жінки – від 45 до 65-ти років, чоловіки – від 50-ти до 70-ти.

Зайчик. І як довго ми із Зайчихою будемо отримувати її гроші з фонду?

Колобок. Так самі і визначите. Але не менше десяти років. Ну а там… двадцять років, тридцять… І передай своїй Пухнастій, її гроші будуть недоторканими, хай не переживає.

Зайчик. А ще, Колобочку, моя Зайчиха розглядає потенційну можливість поїхати назавжди з нашого лісу кудись за болото. Як же тоді грошики? Нам що доведеться щомісяця приїжджати по них? Чи вони взагалі згорять?..

Колобок. Та ні, - Колобок задоволено розглядає в дзеркалі свій відновлений бочок. – Як надумаєте їхати, то приходьте і все, що вам належить, забирайте за раз. І їдьте собі.

Задоволений перспективами, Зайчик несамовито стрибає по хаті, розмахуючи смугастим камуфляжним прапорцем.

Сцена восьма. Майже пастораль. Колобок, Бабуся, Дідусь, Заєць і Кіт сидять на ганку і наминають варенички з вишнями, рясно политі сметаною. «Ось тепер, - проноситься в голові у Діда, – нарешті заживемо щасливо й заможно».

(Читайте продовження казки в наступному пості)